Верховна Рада по рекомендації Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг включила в порядок денний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення приєднання до електричних мереж» № 5009 від 03.02.2021.
Ініціатори законопроекту вважають спрощення процедури приєднання до електромереж ключовим компонентом боротьби з корупцією.
Серед основних негативних факторів, які сьогодні впливають на процедуру приєднання електроустановок замовників до електричних мереж вони підкреслюють:
Проектом закону планується запровадити наступні новації:
Зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності для розміщення на них лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури пропонується здійснювати без погодження з Кабінетом Міністрів України.
Згідно із діючою частиною четвертою статті 98 Земельного кодексу України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Але запропонована частина 5 цієї ж норми пропонує положення частини четвертої цієї статті не застосовувати у випадку встановлення земельних сервітутів для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури на земельних ділянках державної та комунальної власності.
Як будуть укладатися договори про встановлення сервітуту
Експлуатуюче підприємство, яке має намір укласти договір про встановлення сервітуту на земельній ділянці державної або комунальної власності для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, зареєстрованій у Державному земельному кадастрі звертається з відповідним клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування таку земельну ділянку.
До клопотання додаються підписаний уповноваженою особою експлуатуючого підприємства проект договору про встановлення земельного сервітуту.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах повноважень протягом п’яти робочих днів розглядає подане клопотання з доданими до нього документами, підписує договір про встановлення земельного сервітуту або надає вмотивовану відмову у його укладенні.
В укладенні договору може бути відмовлено виключно у разі:
У разі, якщо у встановлений строк експлуатуюче підприємство не отримало підписаний уповноваженою особою відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування договір про встановлення земельного сервітуту або вмотивовану відмову в укладенні такого договору, або отримало відмову в укладенні договору з підстав не передбачених частиною другою цієї статті такий договір вважається укладеним та підлягає державній реєстрації.
Запроваджується «єдине вікно».
Механізм «єдиного вікна» надає можливість взаємодії розробників проектної документації, її замовників, операторів систем розподілу, виконавців будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт із заінтересованими особами, зокрема з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, шляхом подання в електронному вигляді через єдиний державний інформаційний вебпортал «Єдине вікно замовників та розробників проектної документації» проектної документації, документів та відомостей, інформаційних повідомлень, звернень, заяв, запитів та отримання необхідної інформації, документів, відомостей, узгоджень, дозволів.
Головне науково-експертне управління, проаналізувавши проект закону, вважає, що деякі із запропонованих змін до Земельного кодексу не узгоджуються з його чинними положеннями.
Зокрема: відповідно до абз. 3 нової ч. 4 ст. 76 ЗК України «у випадку укладення договору про встановлення земельного сервітуту на земельних ділянках державної та комунальної власності, наданих в користування безпосередньо з відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, згода землекористувача не вимагається, якщо інше не визначено відповідним договором користування земельною ділянкою».
У ГНЕУ вважають, що надання можливості встановлення земельного сервітуту без згоди землекористувача, якщо він дав на це згоду при укладенні відповідного договору користування земельною ділянкою, порушує його право самостійно господарювати на землі, надане відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 95 ЗК України. Аналогічне зауваження стосується і нової ч. 8 ст. 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів».
У свою чергу, право власника самостійно господарювати на землі (п. «б» ч. 1 ст. 90 ЗК України) будуть порушуватися новою ч. 5 ст. 98 ЗК України, яка дозволяє у випадку встановлення земельного сервітуту для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури на земельних ділянках державної та комунальної власності не дотримуватися вимоги здійснювати земельний сервітут способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
В оновленому абзаці 3 ч. 6 ст. 123 ЗК України буле встановлюватися, що у разі, якщо орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не прийняв рішення про надання земельної ділянки у користування, в тому числі на умовах сервітуту для будівництва, розміщення та експлуатації лінійного об’єкту енергетичної інфраструктури або не надав вмотивовану відмову у затвердженні відповідного проекту землеустрою, земельна ділянка вважається наданою у користування, а договір про встановлення земельного сервітуту вважається укладеним та підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Проте, на думку Головного управління, отримання земельної ділянки за правилом так званої «мовчазної згоди», що пропонується у вказаній новелі, не відповідає ст. 14 Конституції України, відповідно до якої земля є основним національним багатством України, що перебуває під особливою охороною держави.
Частину 2 ст. 120 ЗК України пропонується доповнити абз. 2, згідно з яким «набуття юридичною особою, яка є оператором системи розподілу права власності на будівлю або споруду є підставою для здійснення державної реєстрації припинення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені такі об’єкти попереднього власника відповідної будівлі або споруди в порядку визначеному законом».
Водночас ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнюється новою ч. 91, згідно з якою «під час проведення державної реєстрації права власності на будівлю або споруду набутого в результаті переходу такого права до нового власника, який є оператором системи розподілу відповідно до закону, одночасно проводиться державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника будівлі або споруди на якій вони розташовані. У такому разі державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою проводиться без подання відповідної заяви одночасно з державною реєстрацією переходу права власності на відповідну будівлю або споруду».
ГНЕУ звертає увагу, що проведення державної реєстрації припинення права користування земельною ділянкою у разі державної реєстрації права власності на будівлю або споруду, набутого в результаті переходу такого права до нового власника, вдосконалюється у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості)» (реєстр. № 0850 від 29.08.2019), який прийнято Верховною Радою України 02.02.2021, зокрема, ст. 120 ЗК України (в тому числі її ч. 3) викладено в новій редакції.
У той же час відповідно до абз. 1 нової ч. 21 ст. 123 ЗК України «проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності в користування, в тому числі на умовах сервітуту для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури, розробляється на замовлення юридичних осіб, що є операторами системи розподілу відповідно до закону без надання дозволу відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність або користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу». Таке положення не узгоджується зі ст. 551 Закону України «Про землеустрій», згідно з якою сервітути встановлюються за «технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту». Аналогічне зауваження є актуальним і щодо нових положень, якими пропонується доповнити абз. 2 нової ч. 21, ч. 6 ст. 123 ЗК України, змін до п. «а» ч. 9 ст. 55 Закону України «Про землеустрій».
Раніше влада запропонувала запровадити примусовий обмін земельних ділянок у судовому порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.