Що буде з юридичною освітою

14 квітня комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій затвердив рекомендації слухань на тему: «Реформування вищої юридичної освіти в Україні: проблеми і перспективи». У Комітеті зазначили, що концепція ще буде доопрацьовуватися комісією з питань правової реформи при президентові України, куди вона і буде передана.

Що це за Концепція 

Документ має назву Концепція розвитку юридичної освіти. У Концепції, зокрема, прописано, що в Україні надмірна кількість закладів вищої освіти (ЗВО), що готують правників. Крім того, там зазначено запровадження тесту загальних навчальних компетентностей як альтернативи ЗНО з математики. Пропонується проводити навчання за спеціальностями галузі знань «Право» лише за ступенем магістра. При цьому автори концепції запевнили «Судово-юридичну газету», що ліквідації «Міжнародного права» не буде, а воно буде входити до спеціальності галузі знань «Право». Автори також трансформували своє ставлення до навчання на заочній формі: Концепція передбачає проведення навчальних занять в обсязі не менше третини від загального обсягу навчальних занять для очної форми здобуття освіти відповідно до освітньої програми. Крім того, прописано впровадження дорадчих рад представників правничої професії при підготовці правників, а також акредитації освітніх програм правничих шкіл іноземними акредитаційними агентствами. Запропоновано контроль досягнення здобувачем освіти результатів навчання у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту. У Концепції прописано, що на підготовку здобувачів освіти за спеціальностями галузі знань «Право» не розповсюджуються особливі вимоги, встановлені для вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). На думку опонентів Концепції, це означає, що, наприклад, заклади, які підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, не матимуть можливості готувати юристів.

Автори

Над проектом Концепції працював великий колектив. Початкова редакція була напрацьована в МОН відповідною робочою групою весною 2019 року. Загальна редакція концепції зроблена професорами Юлією Гришиною (яка є і народним депутатом), Наталією Кузнєцовою, Андрієм Бойком, доцентом Іваном Шемелинцем, Олександром Пижовим (державним експертом Директорату вищої освіти і освіти дорослих МОН) та іншими.

Опонентами виступають юристи, професорсько-викладацький склад окремих вишів та вишів системи МВС, також проти цього саме Міністерство внутрішніх справ на чолі із заступником міністра внутрішніх справ Антоном Геращенком.

Аргументи прихильників

Прихильники вказують, що проект Концепції та вже діюча редакція Закону України «Про вищу освіту» запроваджує окремі процедури ліцензування освітньої діяльності за «регульованими спеціальностями», якими є обидві юридичні спеціальності (081 «Право» та 293 «Міжнародне право»). При цьому вони переконують, що ніхто не ставить за мету закриття вишів.

За їхніми словами, якість вищої юридичної освіти, що здобувається за заочною формою, менш якісна за аналогічну освіту, здобуту за денною формою здобуття освіти.

Важливим у цьому питанні є запровадження наскрізної магістратури (здобуття ступеня магістра на основі повної загальної середньої освіти). На думку авторів, це дозволить якісніше забезпечувати освітній процес, належним чином організовувати практичну підготовку.

Думка опонентів

Науково-педагогічні працівники національних закладів вищої освіти, Української асоціації міжнародного права, Інституту законодавства Верховної Ради України, Європейської асоціації студентів права (ELSA Україна) провели Всеукраїнську конференцію «Вища юридична освіта в XXI столітті: виклики й перспективи розвитку».

У ній взяли участь понад сто правників-науковців, студентів і юристів-практиків. За підсумками роботи конференції учасниками схвалено Резолюцію за наслідками обговорення Концепції розвитку юридичної освіти. 

Визнати Концепцію розвитку юридичної освіти такою, що не відповідає потребам модернізації національної юридичної освіти на сучасному етапі і не віддзеркалює позитивного зарубіжного досвіду у зв’язку із нижченаведеним:

1.1) запропонований документ не враховує потреби ринку споживачів юридичних послуг, зважаючи на формалізацію процесу підготовки правників, усунення від юридичної освіти осіб, які прагнуть поєднати роботу і навчання, знищення спеціалізації в умовах запровадження уніфікованого кваліфікаційного іспиту;

1.2) не відповідає зарубіжному досвіду впровадження моделей надання професійної кваліфікації у країнах ЄС; не враховує структурної моделі підготовки фахівців, прийнятої в європейському просторі вищої освіти, необхідність гармонізації архітектоніки національної системи вищої освіти з європейською;

1.3) не забезпечує визнання на українському ринку праці рівня «бакалавр» як самодостатнього кваліфікаційного рівня;

1.4) зміщує юридичну професію й юридичну освіту, що призводить до хибного сприйняття вищої правничої освіти як суто професійної підготовки майбутніх адвокатів, суддів, прокурорів, нотаріусів;

1.5) оперує оманливим і суб’єктивним висновком про те, що правнича освіта та її якість мають стати панацеєю для усунення прорахунків у функціонуванні національної правової системи в цілому і насамперед системи правосуддя;

1.6) звужує перелік юридичних професій, що не відповідає сучасним реаліям ринку юридичних послуг. Так, крім суддів, адвокатів і прокурорів, слід визнати такі юридичні професії, як актуарій, арбітражний керуючий, виконавець, слідчий, юрисконсульт, поліцейський, оперуповноважений, приватний детектив, експерт-криміналіст, викладач правових дисциплін, науковець права, судовий розпорядник, помічник судді, помічник юриста (паралігал), юридичний журналіст, аудитор, юридичний інженер, юрист-міжнародник тощо;

1.7) створює передумови для зменшення конкурентоспроможності української юридичної освіти, ігноруючи глобалізацію мережі надання освітніх послуг, спрощений вступ до університетів Європи та США;

1.8) є перепоною для популяризації вищої юридичної освіти України за її межами та створення позитивного іміджу держави, оскільки документ передбачає, що здобуття вищої юридичної освіти відбувається за єдиною спеціальністю – 081 «Право», і виключає підготовку фахівців за спеціальністю 293 «Міжнародне право». У цьому зв’язку слід вказати, що іноземні студенти зацікавлені саме в підготовці за спеціальністю 293 «Міжнародне право». Більш того, знання лише української правової системи не можуть бути привабливими для іноземних абітурієнтів і замовників освітніх послуг;

1.9) запропонований контроль досягнення здобувачем освіти результатів навчання у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту за своєю суттю нівелює відповідальність ЗВО за освітню кваліфікацію, яку присвоює сам університет/інститут, ігнорує засади самостійності й автономності університетів, відстороняючи університети від присвоєння кваліфікації, визначення стандартів і методології освіти. Такий регулятор може бути лише контрольним механізмом доступу до певних професій – адвоката, судді, нотаріуса, прокурора тощо, а не замінником освітньої (академічної) кваліфікації; 

1.10) впроваджує радикальну й необґрунтовану уніфікацію спеціальності, за якою здійснюється підготовка юристів, що призведе до незворотних негативних наслідків для системи вищої освіти;

1.11) передбачає цілковите скасування в Україні системи відомчої юридичної освіти, що створює прямі загрози для внутрішньої безпеки держави, адже унеможливлює підготовку на національному рівні спеціалістів, потрібних органам і підрозділам МВС України, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро, Державній пенітенціарній службі та іншим правоохоронним органам. Водночас МВС України є найбільшим замовником юридичних кадрів у державі, які апріорі не можуть бути підготовлені зарубіжними закладами освіти, класичними та профільними університетами, приватними закладами вищої освіти.

У коментарі «Судово-юридичній газеті»  заступник Міністра внутрішніх справ Антон Геращенко висловив думку, що ряд критиків підготовки юристів у закладах вищої освіти системи МВС є лобістами традиційних юридичних вишів, бо виші МВС конкурують на ринку юридичної освіти з ними.

«Основні претензії критиків до системи юридичної освіти МВС полягають у тому, що система начебто робить випускника підневільним. На їхню думку, що шляхом «казарми», «муштри» закладаються певні нахили, через що майбутній співробітник поліції чи слідчий вже з самого початку не готовий бути об’єктивним. Це є відверта неправда та дурість. Дійсно, робота в поліції повністю відмінна, наприклад, від роботи адвоката, нотаріуса чи юриста-«господарника», бо вона вимагає дисципліни. Але поліція, як і Збройні Сили – це структура, яка передбачає виконання наказів та невиконання незаконних наказів, дотримання процесуальних строків, поваги до прав людини тощо. До того ж, на «казарменій» формі навчання курсанти навчаються лише перший рік», - підкреслив Антон Геращенко.

Він також відзначив, що випускники провідних вишів України не надто охоче йдуть працювати в поліцію.

«Ми б із задоволенням хотіли, аби на роботу слідчими оперативними працівниками та іншими працівниками поліції, які вимагають юридичних знань, йшли випускники Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юридичних факультетів Києво-Могилянської академії, Українського католицького університету, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та інших провідних вишів. Але є один нюанс: зарплата слідчих і співробітників поліції – від 11 до 15-17 тисяч грн. При цьому випускники провідних юридичних вишів розраховують на інший розмір оплати своєї праці. Якщо вони живуть у великих обласних центрах, то у них є можливість працювати за 20-30 тис. грн, а кому пощастить, то і за більшу суму. Якби ми повністю закрили нашу систему юридичних вишів, то не було б де навчати тих, хто готовий працювати за невелику плату на роботі, що вимагає великої відповідальності і є доволі небезпечною», - сказав заступник міністра.

Також Антон Геращенко акцентував увагу на тому, що виші системи МВС надають спектр знань, які не можна отримати в класичних ЗВО.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що 21 січня відбулося засідання Комітету Верховної ради з питань освіти, науки та інновацій. Серед ключових проблем була піднята тема затвердження рекомендацій комітетських слухань на тему: «Реформування вищої юридичної освіти в Україні: проблеми та перспективи», яка викликала гостру полеміку і дискусію серед депутатів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.