Що не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини: позиція ВС

Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 589/1863/13-ц.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що померла його тітка, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із квартири. Спадкоємці першої черги після її смерті відсутні, а він є спадкоємцем другої черги за правом представлення, оскільки його батько рідний брат померлої, помер до відкриття спадщини.

Вказував на те, що він із 1994 року мешкає на території Ізраїлю, про смерть тітки його ніхто не повідомив, внаслідок чого він пропустив установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

З урахуванням зазначеного, позивач просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

Справа неодноразово розглядалася судами, врешті-решт, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на його проживання за межами України, а саме на території Ізраїлю, а також на те, що йому не було відомо про смерть спадкодавця.

Так, ВС зазначив, що проживання позивача в Ізраїлі само по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою, як передбачено пунктом 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинної на нас відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (зі змінами) «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України.

ВС зауважив, що згідно зі статтею 38 цього ж закону, на консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину.

Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав. З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що проживання спадкоємця за межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Також не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини необізнаність позивача про смерть спадкодавця, оскільки сама по собі ця обставина, без встановлення інших об’єктивних обставин, не свідчить про поважність пропуску спадкоємцем цього строку.

Колегія суддів погодилась із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадини не є об’єктивними, не переробними, істотними труднощами, які перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначному статтею 1270 ЦК України.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, чи може оригінал електронного документа існувати на різних носіях.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.