ЄСПЛ відмовив у компенсації жінці, що 16 років намагається дізнатися місце поховання чоловіка

Обставини справи CASE OF GATSALOVA v. RUSSIA

Заявницею у цій справі була вдова одного із чоловіків, які у жовтні 2005 року організували напади на будівлі ряду державних органів Російської Федерації у місті Нальчик. Її чоловік загинув у ході боїв за будівлю Служби виконання покарань 13 жовтня 2005 року – спершу його тіло опізнала мати, а у січні 2006 року його особу підтвердив аналіз ДНК. Після цього заявниця та батьки чоловіка неодноразово намагалися отримати від держави його тіло для поховання. Проте ці запити або отримували негативну відповідь, або не отримували її взагалі.

Як виявилося потім, ствердної відповіді очікувати було не варто. Адже 13 квітня 2006 року було припинене кримінальне провадження щодо 92 загиблих нападників, яких визнали терористами, що загинули унаслідок нападу на будівлі Служби виконання покарань. Після цього 15 травня було ухвалене рішення не повертати їхні тіла родинам (у тому числі – тіло чоловіка заявниці), а кремувати їх. Заявницю та батьків її чоловіка про відповідне рішення не поінформували – такий порядок був передбачений Постановою уряду.

Заявниці та родичам інших загиблих у подальшому вдалося домогтися визнання поспішним рішення від 13 квітня 2006 року. Зокрема, у лютому 2009 року заявниця через суд скасувала це рішення. Суд зобов’язав прокуратуру провести повторну оцінку всіх обставин провадження. Відповідне рішення підтримав і Верховний суд Кабардино-Балкарської республіки. Проте прокуратора не знайшла жодних невідповідностей. У відповідь на звернення заявниці від 30 грудня 2009 року щодо того, як просувається виконання рішення суду, прокуратура 8 лютого поінформувала, що вона прийшла до висновку про законність та обґрунтованість рішення про припинення кримінального провадження від 13 квітня 2006 року.

Розгляд ЄСПЛ

Заявниця зазначала, що дії уряду РФ у цій справі становили порушення її права на повагу до приватного та сімейного життя. Зокрема – що Постанова уряду, якою визначалося, що тіла осіб, які були визнано терористами, не видаються родині, підлягають кремації і похованню у прихованому місці, була надмірним втручанням у це право.

Суд прийшов до висновку, що втручання у приватне та сімейне життя заявниці, яке дійсно мало місце, можна вважати таким, що відповідає вимогам Конвенції, адже воно слугувало інтересам суспільної безпеки. Але є одне «але»:

«Однак, зважаючи на автоматичну природу застосованого заходу (припинення провадження й ухвалення рішення про кремацію – прим.) та неспроможність державних органів приділити належну увагу застосуванню принципу пропорційності, Суд приходить до висновку, що захід, про який йде мова, не дотримав справедливого балансу між правом заявниці на захист її приватного та сімейного життя з одного боку та легітимною метою суспільної безпеки, запобіганням безладам та захистом прав та свобод інших – з іншого, і що держава-відповідачка у цьому питанні вийшла за межі свободи розсуду».

Заявниця також скаржилася, що в обставинах справи вона фактично не мало жодних заходів правового захисту, що їх вона могла використати для захисту своїх прав у рамках національної правової системи. Суд погодився з цими скаргами, зазначивши, що «уряд не зміг продемонструвати, що національна правова система забезпечила ефективний судовий перегляд  рішення від 15 травня 2006 року».

Заявниця просила Суд зобов’язати РФ виплатити 10 тисяч євро компенсації за перенесену нематеріальну шкоду, а також повідомити їй обставини та місце поховання чоловіка. Проте, ЄСПЛ прийшов до висновку, що у цій справі справедливою сатисфакцією буде сам факт визнання порушень прав заявниці.

Як раніше повідомляла «Судово-юридична газета», ЄСПЛ постановив, що суворі заходи контролю за засудженими не можуть бути безперервними і рутинними.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.