Виправдання у кримінальному провадженні не звільняє від цивільної відповідальності: позиція ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення по справі № 44101/13 Ilias Papageorgiou проти Греції. Заявник скаржився на те, що рішення  місцевих судів було винесено не на його користь у цивільному провадженні, незважаючи на те, що він був виправданий в кримінальному провадженні за ті ж самі події.

Обставини справи

Громадянин Греції і житель Афін Ilias Papageorgiou в 2005 році потравив в дорожньо-транспортну пригоду. Його пасажир отримав тілесні ушкодження. Сам заявник пройшов два тести на рівень алкоголю в крові, результати –  0,67 та 0,57 мг/л. У 2007 році в остаточному рішенні він був виправданий у кримінальному провадженні за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.

Пасажир подав позов проти заявника та його страхової компанії. Страхова компанія подала позов проти заявника стверджуючи, що він, а не компанія, був відповідальним, оскільки на той момент він перевищив норму алкоголю. Суд першої інстанції наказав заявникові та страховій компанії виплатити компенсацію, але відхилив позов страхової компанії проти заявника. Апеляційний суд Афін постановив, що виправдання заявника кримінальними судами не зобов’язувало його,  а також те, що відповідно до умов договору страхування поведінка заявника звільняла страхову компанію від відповідальності.

Касаційний суд відхилив апеляцію заявника з питань права, встановивши, що Апеляційний суд Афін врахував виправдувальний вирок.

Через це, покладаючись на статтю 6 §2 (презумпція невинуватості) Конвенції заявник скаржився на те, що постанова цивільного суду про те, що він був за кермом у стані алкогольного сп’яніння, незважаючи на те, що він вже був виправданий у зв’язку з цим правопорушенням, порушила його права. Свою заяву він подав до Європейського суду з прав людини 5 липня 2013 року.

Суд відзначив, що презумпція невинуватості охоплює тягар надання доказів, правові презумпції факту та права, право не свідчити проти себе, досудовий розголос та передчасне проголошення провини підсудного. Судді акцентували увагу на тому, що державні службовці не повинні поводитися з виправданою особою як з винною.

Суд зазначив, що цивільне провадження у справі не було продовженням кримінального провадження. Є прийнятним те, що стандарти надання доказів відрізняються.

Також судді вказали, що страхова компанія мала право покладатися на пункти договору страхування незалежно від виправдувального вироку. Крім того, Апеляційний суд не приписував провину або кримінальну відповідальність заявникові.

У світлі цього провадження у справі не суперечило презумпції невинуватості та Конвенція не була порушена.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.