Які перешкоди стоять на шляху запровадження онлайн-судів, бачить ЄБРР

Минулого тижня Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) оголосив про те, що проект зі створення системи онлайн-судів розпочнеться з України. Як зазначає ЄБРР, 49% компаній у Києві повідомили під час опитування, що суди є основною або дуже серйозною перешкодою для їх діяльності. Очевидно, що цей процес не робиться за один день. Також варто очікувати, що на шляху реалізації цього проекту виникне ряд перепон, до яких українські суди і громадяни мають бути готові. Отже, на що нам очікувати?

Восени минулого року сам же ЄБРР розробив звіт «From digitisation to digital transformation: A case for online courts in commercial disputes?», у якому, серед іншого, експерти виділили 5 основних викликів, які можуть постати перед країною, що поставила собі за мету створити систему онлайн-судів.

Політичне бачення і протидія

Укладачі звіту відзначають, що онлайн-суди не існуватимуть у вакуумі – для їх створення і нормального функціонування необхідно внести зміни не лише у профільне законодавство щодо особливостей здійснення такого судочинства. Цей процес також має зачіпати законодавство у галузі приватності, захисту даних, особливостей електронного врядування і багатьох інших аспектів життєдіяльності держави.

«Неможливо створити надійну систему онлайн-судів без розуміння особливостей її взаємодії з іншими інструментами, послугами та іншими важливими питаннями, а також кінцевої мети, яку необхідно досягнути завдяки запровадженню такої системи», – пишуть автори.

Також на шляху онлайн-судів можуть стояти такі перепони:

• Протидія адвокатів, затребуваність яких зменшиться через спрощення та/або часткову автоматизацію процесу;
• Неготовність чи небажання суддів відмовитися від паперових проваджень на користь електронних.

Для того, щоб подолати їх, важливою є наявність сильних лідерів у відповідних спільнотах, які будуть просувати відповідний порядок денний своїм колегам. Так само важливою є інформаційно-просвітницька робота з боку судів та урядових установ та фінансова підтримка відповідних заходів.

Законодавчі та регуляторні рамки

У звіті зазначено, що «реформа законодавства є обов’язковою для легітимізації та функціонування будь-якої ґрунтовної реформи судової системи». Залежно від вихідного статусу законодавства, йдеться про потребу у різного роду і ступеню змінах. Зокрема, судова реформа у Кенії, що передбачала осучаснення системи, вимагала внесення змін до Конституції країни. У інших країнах достатньо буде ухвалення пари законопроектів.

Так само обов’язковою є завчасна розробка відповідних регуляторних документів (а також супровідних інструкцій, роз’яснень і т. ін.) та їх належне доведення до зацікавлених сторін. Окрему увагу звертають на те, що відповідні документи для громадян мають бути написані (або принаймні продубльовані) без канцеляризмів, зрозумілою для них мовою. Адже реалії функціонування наявних онлайн-судів показують, що в них люди більше тяжіють до самопредставництва, аніж у традиційних судах.

Технічна складова

Функціонування онлайн-судів безпосередньо залежить від технічного забезпечення відповідної системи. Зокрема, перед урядом постає дилема – виділяти на це власні ресурси і створювати відповідні державні установи/департаменти (як це, наприклад, зробили в Естонії) чи передати на аутсорс? Перший варіант бере довгостроковою перспективою (якість і повний контроль), другий – коротко- та середньостроковою (вартість).

Іншими важливими аспектами також є:

• Забезпечення достатнього рівня доступу населення до Інтернету;
• Безпека – система має бути захищена від стороннього втручання і витоків інформації, зокрема персональних даних.

Ціна питання

З огляду, зокрема, на попередній пункт, очевидно, що створення системи онлайн-судів – недешеве задоволення. Так, аналізуючи особливості створення подібних систем у деяких країнах, ЄБРР зазначає, що йдеться у кращому випадку про мільйони доларів. У Сингапурі у самому лише 2018 році такі витрати сягнули понад 3 млн доларів. А у Великій Британії сукупну вартість запущеної у 2016 році реформи оцінюють у близько 1 млрд фунтів стерлінгів.

Цифрова грамотність

Звісно, що самого доступу до Інтернету не буде достатньо для того, щоб ефективно захищати свої права у онлайн-суді. Так, згадані вище інструкції та керівництва, написані простою мовою, можуть допомогти, але лише тим, хто має принаймні базові навички використання подібних систем. При цьому, за даними Єврокомісії, лише близько 30% жителів Європейського Союзу володіють достатніми навичками користування Інтернетом. Просунутими навичками володіють ще близько 20% людей.

За даними EGAP, станом на кінець 2019 року Україна трохи відставала від середнього показника по ЄС у цьому плані. Так, дослідження показало, що цифрові навички 53% українців не досягають базового рівня. З них 15% взагалі не володіють такими навичками. Таким чином, Україна за цим показником знаходиться десь на рівні Литви – непогано, але точно є до чого прагнути.

Таким чином, запровадження системи електронних судів – навіть для вирішення дуже обмеженого кола питань – однозначно не є простим завданням. І реалізація такої ідеї залежить не лише від політичної волі і бажання, але й достатнього фінансування та послідовної і ґрунтовної роботи над ключовими супутніми процесами.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ запроваджує нову систему пріоритетів для розгляду справ і які справи розглядатимуть швидше.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.