Дискреція у сфері застосування спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування ЗЕД

Верховний Суд у раніше прийнятих постановах від 2 жовтня 2019 року (справа № 820/1214/17), від 24 вересня 2019 року (справа № 826/16391/14), розглядаючи питання наявності чи відсутності дискреційних повноважень органів доходів і зборів, виклав правовий висновок, що виявивши порушення вимог законодавства суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій. У свою чергу Мінекономрозвитку, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», не має підстав для його не розгляду чи відхилення.

Вирішуючи питання застосування спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування ЗЕД, Колегія суддів об’єднаної палати КАС ВС вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 2 жовтня 2019 року (справа № 820/1214/17) та від 24 вересня 2019 року (справа № 826/16391/14), з огляду на те, що згідно з положеннями чинного законодавства Мінекономрозвитку при застосуванні до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальних санкцій у випадках порушення вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов`язаних з ним законів України та в разі проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, користується альтернативою щодо прийняття владного управлінського рішення. Остаточний висновок про доцільність застосування спеціальних санкцій приймається саме Мінекономрозвитку на підставі наданого уповноваженим органом подання і долучених до нього документів, а також матеріалів, що містяться у розпорядженні Міністерства.

При цьому Верховним Судом враховані такі вимоги законодавства.

Пунктами 4.2, 4.4, 4.5, 4.7 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52), встановлено, що якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності. У разі наявності в Міністерстві інших матеріалів (інформації) щодо діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких пропонується застосувати (скасувати, змінити вид тимчасового зупинення дії) санкції, то ці матеріали долучаються до матеріалів про застосування (скасування, зміну виду тимчасового зупинення дії) санкцій і розглядаються разом з поданням при прийнятті остаточного рішення. Відділом контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності для додаткового вивчення діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності можуть залучатися фахівці та використовуватися матеріали інших структурних підрозділів Міністерства, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (за згодою). Застосуванню санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може передувати офіційне попередження з боку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про можливість застосування до них санкцій.

Положення аналогічного змісту містяться, зокрема, у Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій (затвердженому наказом Міністерства економіки України від 9 листопада 2006 року № 340/672), пунктом 3.3 якого, зокрема, встановлено, що за наявності в Мінекономіки інших матеріалів (інформації) щодо діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності, до яких Державною податковою адміністрацією пропонується застосувати (скасувати, змінити вид, тимчасово зупинити дію) спеціальні санкції, то ці матеріали долучаються до матеріалів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій і розглядаються разом з поданням при прийнятті остаточного рішення. Остаточне рішення щодо доцільності офіційного попередження про можливість застосування спеціальних санкцій, застосування індивідуального режиму ліцензування чи тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, скасування (зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій приймається Мінекономіки на підставі матеріалів, отриманих разом з поданням, та інформації, яка наявна в Мінекономіки.

Верховним Судом з аналізу приписів статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пункту 2.3 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, встановлено, що спеціальна санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності не може бути застосована, якщо на момент прийняття рішення про її застосування останнім усунуто порушення законодавства України, оскільки відсутня безпосередня мета застосування такої санкції. Отже, існують обставини, за яких Мінекономрозвитку може відхилити подання про застосування санкцій, визначених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яке надійшло від уповноважених органів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.