Оскільки зі смертю позичальника зобов’язання з повернення кредиту включається до складу спадщини, строк пред’явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентується статтями 1281 і 1281 ЦК України. Тобто, стаття 1291 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред’явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов’язань, забезпечених іпотекою.
На цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 450/2021/15-ц.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 434,95 дол. США шляхом:
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області в позов задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок пропуску кредитором визначеного статтею 1281 ЦК України присічного строку для пред’явлення вимоги до спадкоємця про стягнення заборгованості у ПАТ «К» відсутнє право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Висновок Верховного Суду
ВС підкреслив, приписи статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів:
У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;
Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;
Спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Також ВС зазначив, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв'язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
Оскільки зі смертю позичальника зобов’язання з повернення кредиту включається до складу спадщини, строк пред’явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентується статтями 1281 і 1281 ЦК України. Тобто, стаття 1291 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред’явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов’язань, забезпечених іпотекою.
ВС зауважив, що поняття строк пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність».Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред’явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився стосовно презумпції спільності права власності подружжя на майно.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал і Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.