Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 192/3301/16-к та встановив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Обставини справи
Так, з матеріалів справи відомо, що особу визнано винуватою у тому, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем, маючи об’єктивну можливість встановити пішохода, який рухався по проїзній частині у попутному з нею напрямку, однак різко перемістився у напрямку смуги руху автомобіля, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду пішохода, та змінивши напрямок руху керованого нею транспортного засобу допустила зіткнення з автомобілем, який стояв за межами проїзної частини дороги. В момент зіткнення біля задньої частини автомобіля «Фольксваген Транспортер» перебували громадяни, яким внаслідок інерційного пересування відносно своєї осі вказаного транспортного засобу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, при цьому одна з потерпілих від отриманих ушкоджень померла.
За вироком місцевого суду жінку засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду клопотання захисника про застосування до обвинуваченої положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. Вирок місцевого суду скасовано, обвинувачену на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС зазначили, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Також ВС підкреслив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вона вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, та який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.
При цьому станом на час ухвалення вироку місцевого суду з моменту вчинення інкримінованого їй злочину, минуло більше 10 років, тобто закінчився строк давності, про що захисник. зазначав у своїй промові під час судових дебатів. При цьому місцевий суд відмовив стороні захисту у застосуванні до обвинуваченої положень ст. 49 КК України.
Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій з-поміж іншого вказував на необхідність звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284 - 286 КПК України, апеляційний суд розглянув вищезазначене клопотання захисника та обґрунтовано звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності й закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому судом було враховано думку самої обвинуваченої, яка підтримала клопотання свого захисника про звільнення її саме від кримінальної відповідальності та просила застосувати до неї положення ст. 49 КК України.
За таких обставин колегія суддів не погодилась з позицією потерпілої та її представника щодо незаконності ухвали апеляційного суду про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг у цій частині.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що визнається показанням з чужих слів: позиція ВС.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.