Верховний Суд вказав на обов’язковість гарантування в Україні права на апеляційне оскарження

Необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Управління праці та соціального захисту населення про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Суть цієї справи полягає у тому, що на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спадкоємець позивача звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити позивача на його правонаступника, мотивуючи свої вимоги тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату допомоги позивачу, спадкоємцем якого є заявник.

Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні заяви про заміну сторони у цій справі відмовлено з тих мотивів, що питання заміни сторони її правонаступником, на думку суду першої інстанції, на стадії виконання судового рішення повинно вирішуватись в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України, в тому числі за наявності доказів, що допомога була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак не отримана.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції заявник звернувся до суду апеляційної інстанції. Однак останній відмовив у відкритті апеляційного провадження, виходячи з того, що згідно з частиною другою статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу задовольнив, ухвалу суду апеляційної інстанції скасував та направив справу до цього суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

Постанова Верховного Суду від 5 січня 2021 року у справі № 1718/2-а-834/11 (адміністративне провадження № К/9901/31721/20) - за посиланням. 

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал і Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.