Що буде з юридичною освітою та хто зможе вивчитися на юриста

В Україні не затухають дискусії навколо Концепції розвитку юридичної освіти. Її прихильники говорять про очищення української освіти від сумнівних вишів, зростання рівня знань і конкурентоздатності дипломів, а противники – про обмеження кола осіб, які матимуть можливість вчитися на юристів, а також про можливу змову провідних закладів вищої освіти (ЗВО) у цьому питанні.

Про що ця Концепція

На початку 2020 року комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій опублікував проект Концепції розвитку юридичної освіти в Україні, яка одразу викликала бурхливу реакцію людей, особливо в соціальних мережах, де громадяни не соромилися у гострих словах стосовно її критики. У ній зокрема прописано, що в Україні надмірна кількість закладів вищої освіти, що готують правників, пропонується ліквідувати спеціальність «Міжнародне право» та проводити навчання зі спеціальності «Право» лише за ступенем магістра на денній, а не заочній формі. Крім того, прописано впровадження наглядових рад та дорадчих рад представників правничої професії при підготовці правників, а також акредитації освітніх програм правничих шкіл іноземними акредитаційними агентствами. Запропонований контроль досягнення здобувачем освіти результатів навчання у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту; а також скасування для закладів системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) можливості навчати юристів. При цьому варто відзначити, що з цього року вступити до правничої магістратури можна буде лише закінчивши правничий бакалаврат.

Над проектом Концепції працював великий колектив. Початкова редакція була напрацьована в Міністерстві освіти і науки України (МОН) відповідною робочою групою весною 2019 року. Згодом й при Комітеті з питань освіти, науки та інновацій була створена робоча група, до складу якої ввійшли народні депутати, представники виконавчої гілки влади, закладів вищої освіти, професійного юридичного середовища. Зальна редакція концепції зроблена професорами Юлією Гришиною (яка є і народним депутатом), Наталією Кузнєцовою, Андрієм Бойком, доцентом Іваном Шемелинцем, Олександром Пижовим (державний експерт Директорату вищої освіти і освіти дорослих МОН) та іншими.

Аргументи прихильників

Юлія Гришина та Олександр Пижов надали «Судово-юридичній газеті» такі аргументи стосовно підтримки даної Концепції.

За їхніми словами, проект Концепції та вже діюча редакція Закону України «Про вищу освіту» запроваджує окремі процедури ліцензування освітньої діяльності за «регульованими спеціальностями», якими є обидві юридичні спеціальності (081 «Право» та 293 «Міжнародне право»). При цьому вони переконують, що ніхто не ставить за мету закриття вишів.

«Питання скорочення чи оптимізації мережі закладів освіти не стоїть на порядку денному, стоїть питання якісної освіти в спроможних на те закладах вищої освіти. Ті заклади, що відповідатимуть ліцензійним умовам, будуть здійснювати відповідну підготовку фахівців. Ліцензійні умови провадження освітньої редакції затверджуються Кабінетом Міністрів України, зараз вже готується їх нова редакція відповідно до змін у Законі України «Про вищу освіту», - відзначили автори.

На запитання чому пропонують готувати спеціалістів тільки зі спеціальності «Право», автори концепції відповіли так:

«Ми маємо, нарешті, остаточно визначитись, за якою спеціальністю готуються майбутні юристи, а представники спеціальності 293 «Міжнародне право» мають сказати, вони юристи чи міжнародники. Це дуже дискусійне, але важливе питання, це питання про зміст освіти та галузеву ідентичність. Не вбачається жодних проблем в існуванні освітніх програм з міжнародного права чи трансатлантичного права тощо в рамках спеціальності 081 «Право», це нормальна практика. Острахи, що знищується школа міжнародного права, що розвивалась більше 70 років, - це не більше, ніж маніпуляція. Підготовка «юристів-міжнародників» буде збережена, й така підготовка тільки виграє від свого логічного місця в рамках спеціальності 081 «Право».

За їхніми словами, якість вищої юридичної освіти, що здобувається за заочною формою, менш якісна за аналогічну освіту, здобуту за денною формою здобуття освіти. Це підтверджують дослідження результатів єдиного фахового вступного випробування з права. Тому зараз дискутується питання, чи може юридична освіта здобуватися заочно.

Важливим у цьому питанні є запровадження наскрізної магістратури (здобуття ступеня магістра на основі повної загальної середньої освіти). На думку Гришиної та Пижова це дозволить якісніше забезпечувати освітній процес, належним чином організовувати практичну підготовку.

«За аналізом кваліфікаційних вимог на зайняття посад юридичного спрямування, переважна більшість роботодавців, як приватних, так і державних, вимагають наявність диплома магістра. За винятком поодиноких випадків, магістерські освітні програми є дублюванням навчання в бакалавраті, в кращому випадку із приставкою «актуальні проблеми». Наскрізна магістерська освітня програма дозволить здійснювати підготовку по-справжньому кваліфікованих юристів. Тривати вона буде 5 років»,- наголосили Юлія Гришина та Олекснадр Пижов.

Думка опонентів

Науково-педагогічні працівники національних закладів вищої освіти, Української асоціації міжнародного права, Інституту законодавства Верховної Ради України, Європейської асоціації студентів права (ELSA Україна) провели Всеукраїнську конференцію «Вища юридична освіта в XXI столітті: виклики й перспективи розвитку». У ній взяли участь понад сто правників-науковців, студентів і юристів-практиків. А саме Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого; Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка; Юридичний факультет Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет»; Юридичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка; Економіко-правовий факультет Одеського національного університету імені І.І. Мечнікова; Юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; Навчально-науковий інститут права Сумського державного університету; Національна академія внутрішніх справ; Харківський національний університет внутрішніх справ; Національна академія Служби безпеки України; Національний університет державної податкової служби України; Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького; Академія Державної пенітенціарної служби України; Національна академія Національної гвардії України та інші.

За підсумками роботи конференції учасниками схвалено Резолюцію за наслідками обговорення Концепції розвитку юридичної освіти

Визнати Концепцію розвитку юридичної освіти такою, що не відповідає потребам модернізації національної юридичної освіти на сучасному етапі і не віддзеркалює позитивного зарубіжного досвіду у зв’язку із нижченаведеним:

1.1) запропонований документ не враховує потреби ринку споживачів юридичних послуг, зважаючи на формалізацію процесу підготовки правників, усунення від юридичної освіти осіб, які прагнуть поєднати роботу і навчання, знищення спеціалізації в умовах запровадження уніфікованого кваліфікаційного іспиту;

1.2) не відповідає зарубіжному досвіду впровадження моделей надання професійної кваліфікації у країнах ЄС; не враховує структурної моделі підготовки фахівців, прийнятої в європейському просторі вищої освіти, необхідність гармонізації архітектоніки національної системи вищої освіти з європейською;

1.3) не забезпечує визнання на українському ринку праці рівня «бакалавр» як самодостатнього кваліфікаційного рівня;

1.4) змішує юридичну професію й юридичну освіту, що призводить до хибного сприйняття вищої правничої освіти як суто професійної підготовки майбутніх адвокатів, суддів, прокурорів, нотаріусів;

1.5) оперує оманливим і суб’єктивним висновком про те, що правнича освіта та її якість мають стати панацеєю для усунення прорахунків у функціонуванні національної правової системи в цілому і насамперед системи правосуддя;

1.6) звужує перелік юридичних професій, що не відповідає сучасним реаліям ринку юридичних послуг. Так, крім суддів, адвокатів і прокурорів, слід визнати такі юридичні професії, як актуарій, арбітражний керуючий, виконавець, слідчий, юрисконсульт, поліцейський, оперуповноважений, приватний детектив, експерт-криміналіст, викладач правових дисциплін, науковець права, судовий розпорядник, помічник судді, помічник юриста (паралігал), юридичний журналіст, аудитор, юридичний інженер, юрист-міжнародник тощо;

1.7) створює передумови для зменшення конкурентоспроможності української юридичної освіти, ігноруючи глобалізацію мережі надання освітніх послуг, спрощений вступ до університетів Європи та США;

1.8) є перепоною для популяризації вищої юридичної освіти України за її межами та створення позитивного іміджу держави, оскільки документ передбачає, що здобуття вищої юридичної освіти відбувається за єдиною спеціальністю – 081 «Право», і виключає підготовку фахівців за спеціальністю 293 «Міжнародне право». У цьому зв’язку слід вказати, що іноземні студенти зацікавлені саме в підготовці за спеціальністю 293 «Міжнародне право». Більш того, знання лише української правової системи не можуть бути привабливими для іноземних абітурієнтів і замовників освітніх послуг;

1.9) запропонований контроль досягнення здобувачем освіти результатів навчання у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту за своєю суттю нівелює відповідальність ЗВО за освітню кваліфікацію, яку присвоює сам університет/інститут, ігнорує засади самостійності й автономності університетів, відстороняючи університети від присвоєння кваліфікації, визначення стандартів і методології освіти. Такий регулятор може бути лише контрольним механізмом доступу до певних професій – адвоката, судді, нотаріуса, прокурора тощо, а не замінником освітньої (академічної) кваліфікації; 

1.10) впроваджує радикальну й необґрунтовану уніфікацію спеціальності, за якою здійснюється підготовка юристів, що призведе до незворотних негативних наслідків для системи вищої освіти;

1.11) передбачає цілковите скасування в Україні системи відомчої юридичної освіти, що створює прямі загрози для внутрішньої безпеки держави, адже унеможливлює підготовку на національному рівні спеціалістів, потрібних органам і підрозділам МВС України, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро, Державній пенітенціарній службі та іншим правоохоронним органам. Водночас МВС України є найбільшим замовником юридичних кадрів у державі, які апріорі не можуть бути підготовлені зарубіжними закладами освіти, класичними та профільними університетами, приватними закладами вищої освіти.

Із гострою критикою основних норм концепції виступила народний депутат, голова Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка вказала, що фактично ця концепція вбиває міжнародне право.

Позиція МВС

У коментарі «Судово-юридичній газеті»  заступник Міністра внутрішніх справ Антон Геращенко висловив думку, що ряд критиків підготовки юристів у закладах вищої освіти системи МВС є лобістами традиційних юридичних вишів, бо виші МВС конкурують на ринку юридичної освіти з ними.

«Основні претензії критиків до системи юридичної освіти МВС полягають у тому, що система начебто робить випускника підневільним. На їх думку, це шляхом «казарми», «муштри» закладаються певні нахили, через що майбутній співробітник поліції чи слідчий вже з самого початку не готовий бути об’єктивним. Це є відверта неправда та дурість. Дійсно, робота в поліції повністю відмінна, наприклад, від роботи адвоката, нотаріуса чи юриста-«господарника», бо вона вимагає дисципліни. Але поліція, як і Збройні Сили – це структура, яка передбачає виконання наказів та невиконання незаконних наказів, дотримання процесуальних строків, поваги до прав людини тощо. До того ж, на «казарменій» формі навчання курсанти навчаються лише перший рік», - підкреслив Антон Геращенко.

Він також відзначив, що випускники провідних вишів України не надто охоче йдуть працювати в поліцію.

«Ми б із задоволенням хотіли, аби на роботу слідчим оперативними працівниками та іншими працівниками поліції, які вимагають юридичних знань, йшли випускники Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юридичних факультетів Києво-Могилянської академії, Українського католицького університету, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та інших провідних вишів. Але є один нюанс: зарплата слідчих і співробітників поліції – від 11 до 15-17 тисяч грн. При цьому випускники провідних юридичних вишів розраховують на інший розмір оплати своєї праці. Якщо вони живуть у великих обласних центрах, то у них є можливість працювати за 20-30 тис. грн, а кому пощастить, то і за більшу суму. Якби ми повністю закрили нашу систему юридичних вишів, то не було б де навчати тих, хто готовий працювати за невелику плату на роботі, що вимагає великої відповідальності і є доволі небезпечною», - сказав заступник міністра.

Також Антон Геращенко акцентував увагу на тому, що виші системи МВС надають спектр знань, які не можна отримати в класичних ЗВО.

Також проти позбавлення закладів зі специфічними умовами навчання можливості готувати юристів виступив народний депутат, член Комітету з питань правоохоронної діяльності Олександр Бакумов.

Обговорення у профільному комітеті

У ході гострих дискусій у комітеті з питань освіти, науки та інновацій, депутат комітету Іван Кириленко запропонував відкласти схвалення Концепції і ще раз усім все обговорити, його підтримав міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет. Відповідне рішення і було підтримане депутатами.

У свою чергу, в коментарі «Судово-юридичній газеті» заступник міністра освіти і науки України Андрій Вітренко зазначив, що обговорення концепції ще тривають і якщо будуть виявлені норми, які обмежують право громадян на доступ до освіти, то вони не будуть включені до концепції. 

Однак питання, що буде далі із розвитком юридичної освітив Україні та чи дійсно її треба реформувати досі лишається відкритим.