Покарання за жебрацтво: позиція ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення по справі №14065/15 Lăcătuş проти Швейцарії. Справа стосувалася наказу заявниці сплатити штраф у розмірі 500 швейцарських франків (близько 464 євро за публічне жебрацтво у Женеві та її тримання під вартою у слідчому ізоляторі протягом п’яти днів за несплату штрафу.

Обставини справи

Заявник Violeta-Sibianca Lăcătuş, є громадянкою Румунії, яка народилася в 1992 році і мешкає в повіті Бистриця-Несеуд (Румунія).

У 2011 році Lăcătuş, яка не змогла знайти роботу, почала просити милостиню у Женеві. 22 липня 2011 року їй було наказано сплатити початковий штраф у розмірі 100 швейцарських франків (близько 93 євро) відповідно до розділу 11А Женевського закону про кримінальне право, згідно з яким жебрацтво в громадських місцях є  правопорушенням. У зв’язку з цим сума 16,75 швейцарських франків (близько 15,50 євро) була конфіскована в неї після обшуку поліцією. Протягом наступних двох років пані Lăcătuş були призначені покарання, що накладаються в порядку спрощеного судочинства, що вимагали від неї сплатити ще вісім штрафів на таку ж суму і її двічі тримали під вартою в поліції протягом трьох годин.

Кожен зі штрафів міг бути замінений покаранням у вигляді позбавлення волі протягом одного дня у разі несплати.

Lăcătuş оскаржила покарання. У рішенні від 14 січня 2014 року суд у справах про незначні злочини, що розслідуються поліцією кантону Женева визнав її винною у жебрацтві. Суд зобов’язав її сплатити штраф у розмірі 500 швейцарських франків, який може бути замінений покаранням у вигляді позбавлення волі протягом п’яти днів у разі несплати та підтримав конфіскацію 16,75 швейцарських франків. Апеляційна скарга, подана заявницею до Відділу з питань розгляду та перегляду апеляцій по кримінальній справі суду кантону Женева була відхилена 4 квітня 2014 року.

Lăcătuş подала апеляцію на це рішення до Федерального суду, але її скарга була відхилена 10 вересня 2014 року.

З 24 до 28 березня 2015 року Lăcătuş тримали під вартою у слідчому ізоляторі Шамп-Доллон за несплату штрафу.

Покладаючись на  статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і листування) заявниця стверджувала, що заборона жебрацтва в громадських місцях є неприйнятним втручанням в її приватне життя, оскільки це позбавило її засобів до існування. Відповідно до статті 10 (свобода вираження поглядів) вона стверджувала, що заборона жебрацтва перешкоджала їй повідомляти про своє складне становище шляхом просіння милостині. Покладаючись на статтю 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 8 заявниця стверджувала, що вона стала жертвою дискримінації у зв’язку з її соціальним та матеріальним становищем і походженням.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 17 березня 2015 року.

Розглянувши всі обставини справи Суд дійшов висновку, що втручання у здійснення заявницею прав за статтею 8 не було «необхідним у демократичному суспільстві» у значенні статті 8 § 2, а також те, що мало місце порушення статті 8 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Швейцарія повинна виплатити заявниці 922 євро відшкодування моральної шкоди.