ВС роз’яснив, чи підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 640/10315/20 та встановив, що оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси – не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Обставини справи

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просила:

- визнати протиправними дії Національного банку України в особі його правління щодо нормативно-правового встановлення (щодо встановлення на нормативно-правовому рівні) в пункті 1.5 глави першої «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліценцій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004  року (Положення), винятків із встановленого законом (підпунктом «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від  19  лютого 1993 року № 15-93) переліку валютних операцій, на здійснення яких резидентам і нерезидентам України необхідні індивідуальні ліцензії Національного банку України;

- визнати протиправним (незаконним) абзац другий пункту 1.5 глави першої Положення про те, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій);

- визнати нечинним (недійсним) з моменту затвердження (з моменту прийняття постанови про затвердження) абзац другий пункту 1.5 глави першої Положення про те, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Пізніше до Окружного адміністративного суду міста Києва від Національного банку України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вказане клопотання мотивовано тим, що позовна заява подана з пропуском строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, задоволено клопотання Національного банку України та позовну заяву залишено без розгляду.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що для оскарження нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України.

Відповідно до змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Також ВС підкреслив, що частиною другою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також ті  особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси – не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Як встановили суд першої та апеляційної інстанцій, в оскаржуваних рішеннях та не заперечується сторонами, з 7 лютого 2019 року Положення № 483 втратило чинність, а з позовом позивач звернулася до суду лише 7 травня 2020 року, тобто більше ніж як протягом одного року.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд нагадав, що повинна містити мотивувальна частина рішення.

Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.