Таксисти Uber де-факто є працівниками і мають право на соціальні гарантії – ВС Великобританії

19 лютого Верховний суд Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії постановив резонансне рішення щодо того, чи є водії Uber працівниками компанії і, відповідно, чи мають вони право на різноманітні соціальні гарантії такі, як оплачувана відпустка, мінімальна зарплатня і т.і. Про це повідомляє The Law Society Gazette.

Компанія намагалася оскаржити відповідне рішення апеляційного суду, стверджуючи, що водії є незалежними від неї підрядниками, які працюють на підставі угоди між клієнтом та водієм, укладеної через додаток. Погляньмо детальніше на доводи сторін та висновки Верховного суду.

Перед суддями стояло два основних питання.

1. Чи є водії, які перевозять пасажирів за допомогою додатку Uber, працівниками компанії або ж вони індивідуальні перевізники, які використовують додаток у якості платформи для пошуку пасажирів?
2. Якщо ж водії таки є працівниками, що є їхнім робочим часом – лише час, коли вони перевозять пасажирів, або ж весь час, коли вони авторизовані у додатку і готові приймати замовлення?

Отже, на перший погляд, видається, що Uber дійсно є лише платформою, яка стягує з водія близько 20% вартості поїздки за посередництво. Втім, для того, щоб зареєструватися у цій системі, водій має надати компанії наступні документи:

• Страховка – своя та авто;
• Посвідчення водія;
• Ліцензія на здійснення перевезень;
• Техпаспорт;
• Сертифікат техогляду.

Крім того, водій має пройти щось подібне до співбесіди, а також переглянути презентацію щодо роботи додатку Uber та різноманітні процедурні аспекти роботи з компанією. Цю процедуру у компанії називають «онбордингом».

Uber наполягав на тому, що відносин працівника та працедавця в їхньому випадку не виникає, адже компанія лише виступає посередником між водієм і пасажиром. Так само компанія не платить водію за виконання роботи. Натомість гроші проходять через рахунки компанії лише для оптимізації процесу та стягнення комісії за використання платформи. На підтвердження своєї позиції вони наводили положення своєї стандартної угоди, з якою погоджуються майбутні перевізники. В угоді йдеться про те, що Uber не надає послуг із перевезення, а є лише сервісом, до якого водії мають доступ за визначену частку вартості поїздки.

«Uber також наголошує, що водії вільні працювати, коли захочуть, та стільки, скільки вважають за необхідне. У підсумку, Uber зазначав, що водії є незалежними підрядниками, які працюють на підставі угод, укладених із пасажирами, і не працюють на Uber. Верховний суд не погоджується».

Водії не укладають з Uber жодних письмових контрактів, а тому суддям довелося оцінювати фактично наявні правовідносини у трикутнику «Uber-водій-пасажир» для того, щоб встановити, яку природу мають відносини між компанією та водіями. Британське законодавство не дозволяє укладати одній особі від імені другої особи угоди з третьою, не будучи офіційним представником. При цьому, Uber фактично укладав від імені водії угоди про поїздки.

«У будь-якому випадку, в принципі неправильним є розглядати письмовий договір як точку відліку для визначення того, чи є людина працівником… Правильним підходом буде брати до уваги мету відповідного законодавства про працю. Його мета – дати захист вразливим особам, які мають мало впливу або взагалі не мають впливу на свою зарплату та умови праці, тому що вони знаходяться у підпорядкованому чи залежному становищі щодо особи або установи, яка здійснює контроль над їхньою роботою».

Суд визначив 5 критеріїв, на основі яких прийшов до висновку, що водії де-факто були працівниками Uber:

1. Вартість поїздки встановлює компанія, а водій не має можливості взяти з пасажира більшу за обчислену сервісом суму – тобто, саме Uber визначає, скільки водії отримають за свою роботу;
2. Умови роботи також в односторонньому порядку визначаються компанією, а водії не можуть жодним чином на них впливати;
3. Компанія може накладати санкції на водія, якщо він занадто часто відхиляє замовлення, перебуваючи у системі – після ряду попереджень, його можуть викинути з системи і заблокувати повторний доступ на 10 хвилин, що обмежує його можливість заробляти і фактично є покаранням;
4. Uber фактично встановлює вимоги щодо відповідності водія «займаній посаді» – якщо водій протягом тривалого часу не може покращити свій середній рейтинг до необхідного порогового показника, водія в односторонньому порядку позбавляють можливості працювати у системі Uber;
5. Водії та пасажири отримують мінімально необхідну інформацію про поїздку, хоча компанія має доступ до значно більшої кількості інформації – так, компанія визначає, що треба знати водію (місце перебування пасажира, його ім’я та рейтинг), а що – ні (місце призначення, номер телефону).

«Склавши ці фактори докупи, можна побачити, що послуги з перевезення, які надають водії та які пропонують пасажирам через додаток Uber дуже сильно регламентовані та контрольовані з боку Uber. Більше того, вони створені та організовані таким чином, щоб надавати пасажирам стандартизовані послуги, у рамках яких водії розглядаються практично взаємозамінними і з яких радше Uber, а не індивідуальні водії, мають прибуток із лояльності користувачів та їх доброї волі. З точки зору водіїв, ті самі фактори – зокрема, відсутність можливості запропонувати відмінні послуги або встановити власні ціни та контроль Uber над всіма аспектами їхньої взаємодії з пасажирами – означають, що вони мають невеликий вплив чи взагалі не мають впливу на покращення свого економічного становища завдяки професійним чи підприємницьким навичкам. На практиці єдиним способом, яким вони можуть збільшити свої доходи, є більш тривалий час роботи, у ході якої вони постійно мають відповідати [вимогам компанії]».

У зв’язку з цим судді відкинули доводи Uber щодо подібності сервісів компанії із послугами посередників для бронювання готелю або іншого житла та одностайно постановили, що водії, які працюють у системі Uber, фактично є працівниками компанії. І, таким чином, мають право на передбачені національним законодавством соціальні гарантії – мінімальну зарплату, оплачувану відпустку і т.і.

Так само не на користь Uber відповів Суд і на питання про те, що входить до робочого часу водія. Судді прийшли до висновку, що такий час не обмежується перевезенням пасажира до точки призначення – робочим є увесь час, який водій авторизований у системі Uber на території, де він має право здійснювати поїздки, а також може і готовий приймати замовлення.

За приблизними підрахунками, потенційні збитки Uber від цього рішення становитимуть понад 100 мільйонів фунтів стерлінгів (майже 4 млрд гривень). До того ж, відповідне рішення матиме вплив не лише на Uber, а на всі компанії, які використовують подібну систему перевезень.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний суд США відмовив у компенсації за примусовий продаж майна за штучно зниженою ціною нащадкам євреїв з Третього Райху.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.