Народні депутати ряду парламентських фракцій зареєстрували у Верховній Раді два законопроекти щодо заборони поширення інформаційної продукції, яка виправдовує чи прославляє окупаційні сили Російської Федерації. Перший законопроект – №5101 – передбачає встановлення цієї заборони, натомість законопроект №5102 запроваджує відповідальність за її порушення.
Одна частина законопроекту №5101 передбачає заборону наступних дій:
Відповідні заборони передбачені для друкованих засобів масової інформації, телеканалів та радіостанцій, а також стосується виробництва «продукції», що можна трактувати дуже широко.
Другий блок змін стосується релігійних організацій, громадських об’єднань та політичних партій, розширюючи підстави для їх заборони чи припинення діяльності у судовому порядку. Автори законопроекту пропонують передбачити у законодавстві, що діяльність релігійної організації можна припинити, а партію – заборонити на загальних підставах, які вже застосовуються до ГО. До таких підстав відносяться дії, спрямовані на ліквідацію незалежності України, повалення конституційного ладу, посягання на права і свободи людини, пропаганду нацизму і комунізму та таке інше.
Крім того, усім цих трьом суб’єктам пропонується доповнити підстави для припинення діяльності за вчинення наступних дій:
Окремо варто згадати про те, що друкованим ЗМІ пропонується заборонити «розпалювати регіональну ворожнечу». Загалом, таку ідею можна оцінити лише позитивно. Втім, залишається відкритим питання, чому це стосується лише друкованих ЗМІ, а не принаймні всіх згаданих у законопроекті установ та організацій.
Ключова ідея – внесення до ККУ нової статті 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників». Отже, такі дії, вчинені фізичною особою будуть каратися виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років. Натомість за виробництво і поширення матеріалів, у яких виправдовується окупація чи агресія, буде каратися обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.
Покарання за будь-що з цього, вчинене службовою особою, або вчинене повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації становитиме позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Крім того, назву статті 161 ККУ, яка встановлює відповідальність за порушення рівноправності громадян за певними ознаками, та положення її частини першої пропонується доповнити згадкою про «регіональну належність». Варто відзначити, що ця стаття у чинній редакції передбачає, що до відповідальності можна притягнути через дискримінацію «за іншими ознаками». А тому залишається питання про те, наскільки доповнення згадки про регіональну належність є необхідними.
Попри безпосередній зв’язок між цими законопроектами, проект змін до кримінального кодексу стосується не лише того, про що йдеться у першому законопроекті. Так, він також передбачає доповнення ККУ статтею 435-1 «Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю». Втім, попри таку загальну назву, вона передбачає відповідальність за образу лише певної категорії військовослужбовців – тих, хто бере участь у ООС.
Отже, образа честі і гідності або погроза військовослужбовцю, який бере участь у ООС, або його близьким родичам чи членам сім’ї каратиметься обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Натомість за виготовленням матеріалів, які містять такі дії, законопроект передбачає відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.
При цьому варто звернути увагу на те, що у пропонованій редакції стаття передбачає відповідальність за вчинення таких дій щодо військовослужбовця, «який здійснює заходи…». Тобто, погрози військовослужбовцю через участь у ООС після повернення з ротації будуть поза регулюванням цієї статті, хоча природа і причини обох діянь та сама.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що законодавці запропоновували передати місцевим радам частину надходжень держбюджету від ПДФО, яка еквівалентна 10 річним бюджетам Ужгорода.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.