Верховний Суд: касаційні скарги необхідно викладати українською мовою

Касаційні скарги необхідно викладати державною (українською) мовою, що гарантує дотримання в Україні конституційного принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою фізичною особою на ухвалу суду апеляційної інстанції за позовом цієї особи до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

З огляду на те, що касаційна скарга, подана позивачем, була викладена недержавною мовою, Верховний Суд своєю ухвалою залишив касаційну скаргу без руху, надавши скаржнику час для усунення недоліків, а саме: викладення касаційної скарги державною мовою. У подальшому, у зв’язку з неусуненням зазначених недоліків, суд відмовив скаржнику у прийнятті касаційної скарги та повернув її разом з матеріалами касаційної скарги скаржнику.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (частини перша та друга статті 10 Конституції України). Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (абзаци третій та четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99).

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15 травня 2003 року N 802-IV.

Разом з тим суд касаційної інстанції зазначив, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» передбачено, що при застосуванні положень Хартії, заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті цього Закону поширюються положення Хартії.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення частини четвертої статті 15 КАС України та частини першої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно викладати державною (українською) мовою.

Такий підхід, на переконання колегії суддів, також повною мірою гарантує дотримання в Україні пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, а також статті 8 КАС України, згідно з якими до основних засад судочинства відноситься, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого державна мова є складовою конституційного ладу та конституційною цінністю, а тому учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють (користуючись послугами перекладача, в порядку, встановленому КАС України), проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою. При цьому передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання процесуальних документів (у тому числі позовних заяв, апеляційних або касаційних скарг) державною мовою не є звуженням прав позивача чи дискримінацією останнього за мовною ознакою, оскільки, крім послуг перекладача, на законодавчому рівні закріплені серед іншого державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Ухвала Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 826/503/18 (адміністративне провадження № К/9901/24872/20).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.