ВС розповів, коли настає відповідальність за прострочення зі сплати аліментів

Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 610/1213/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності вини відповідача у простроченні сплати аліментів, оскільки вона утворилась із незалежних від нього причин, а саме у зв'язку із тим, що відповідач не був обізнаний про хід виконання рішення суду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та апеляційної інстанції касатор подав касаційну скаргу, яка мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не врахували, що відповідач свідомо, без наявності будь-яких об'єктивних причин не сплачував аліменти майже весь час з дня ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів (крім восьми платежів у 2004 році та у 2005 році на загальну суму 1 376,00 грн).

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з вини відповідача, оскільки він не був обізнаний про хід виконання рішення суду.

Проте, Верховний Суд із таким висновком апеляційного суду не погодився, з огляду на таке. Так, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи прострочення сплати аліментів стало можливим через несвоєчасну виплату відповідачеві заробітної плати, чи мало місце неправильне перерахування аліментів банківськими установами.

Також суд не врахував, що обов'язок щомісячно сплачувати аліменти покладено на відповідача рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2004 року, про яке йому було достовірно відомо, однак яке добровільно ним не виконувалось.

Отже, на думку Верховного Суду, висновок апеляційного суду щодо відсутності вини відповідача у простроченні сплати аліментів є передчасним.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду Харківської області та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, які обставини враховуються судом при визначенні розміру аліментів.