2 февраля 2021 Верховная Рада, как всегда, в турбо-режиме приняла в целом как закон законопроект №0850, который был внесен еще в 2015 году (!) народными депутатами Игорем Алексеевым («Народный фронт»), Александром Бакуменко («БПП») и другими.
При этом в первом чтении этот проект был принят еще 8 декабря 2015 года.
То есть, он пролежал 6 лет в парламенте и сейчас «Слуги народа» его проголосовали – сразу как закон.
«Нюанс» заключается в том, что этот проект фактически полностью переписан по сравнению с первым чтением 2015 года. Буквально, это другой законопроект.
В Главном юридическом управлении Верховной Рады прямо заявили, что новая редакция законопроекта содержит существенные недостатки, «которые могут привести к злоупотреблениям в сфере земельных отношений и нарушениям прав собственников и пользователей земельных участков».
Итак, концептуальной идеей законопроекта является изменение законодательства, по которому обретение права собственности на объект недвижимости (здание) обеспечивает новому владельцу также права на земельный участок, на котором расположен объект.
Однако законопроект не предусматривает установления какой-либо корреляции между размерами и стоимостью приобретенного объекта недвижимости (жилого дома, другого здания или сооружения) и размерами, и стоимостью земельного участка, на котором он размещен.
На практике это означает, в частности, возможность завладения земельными участками, размер и стоимость которых неадекватно больше по сравнению с размещенными на них объектами недвижимого имущества.
Проще говоря, вы покупаете сарай и получаете право собственности на «лакомый» земельный участок, цена которого гораздо выше.
По мнению ГЮУ ВР, установление таких условий обретения земельных участков не соответствует статье 373 Гражданского кодекса, которая определяет землю основным национальным богатством, находящимся под особой охраной государства.
В предлагаемых положениях законопроекта не учтено, что земельный участок является самостоятельным объектом права собственности.
Вопреки этому, законопроект предполагает возникновение прав собственности/пользования на земельный участок без совершения в отношении него отдельной сделки.
В законопроекте не урегулирован вопрос о переходе права собственности/пользования на земельный участок в случае, если на нем расположено несколько зданий.
Предусмотренный положениями ч. 3 статьи 120 Земельного кодекса (в редакции нового закона) переход права аренды (пользования на праве эмфитевзиса, суперфиция) земельного участка к владельцу приобретенного здания нарушает права предыдущего арендатора, а также комплекс установленных законом гарантий его статуса.
Как отмечает ГЮУ, в статье 777 ГК определено два преимущественных права нанимателя перед другими лицами, а именно: на заключение договора найма на новый срок и на приобретение имущества в случае его продажи. Так, согласно ч. 2 статьи 777 Гражданского кодекса наниматель, надлежащим образом исполняющий свои обязанности по договору найма, в случае продажи вещи, переданной в аренду, имеет преимущественное право перед другими лицами на ее приобретение.
Предлагаемая же законом редакция статьи 120 Земельного кодекса не учитывает этого преимущественного права арендатора. Это входит в противоречие с позициями КСУ (п. 3.5 Решения Конституционного суда Украины от 10 декабря 2009 №31-рп/2009) и Европейского суда по правам человека.
Также законопроект (теперь уже закон, т. к. парламент проголосовал его в целом) содержит ряд норм, которые входят в противоречие с Конституцией Украины, Гражданским кодексом и пр.
Ниже приводим текст законопроекта ко второму чтению.
Статтю 120 Земельного кодексу України викласти в такій редакції:
«Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній
Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються. Про перехід відповідного права його суб’єкт зобов’язаний негайно повідомити орендодавця, особу, яка передала земельну ділянку в користування на праві емфітевзису, суперфіцію.
Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.
Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або оренду набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об’єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт.
10. У разі набуття на підставі вчиненого правочину права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, особою, яка не може мати таку земельну ділянку у власності, така особа має право вимагати передання їй власником земельної ділянки відповідної земельної ділянки на правах оренди або суперфіцію на умовах, визначених набувачем права власності на такий об’єкт. У такому разі орендар або суперфіціарій зобов'язані відшкодовувати власнику земельної ділянки плату за землю, яку відповідно до закону зобов'язаний сплачувати її власник.
11. У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач такого об’єкта зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт майна звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений об’єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов’язаний не пізніше 30 днів з дня державної реєстрації права власності припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, та передати її у власність або оренду набувачу (власнику) такого об’єкта.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) об’єкта нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт.
12. У разі набуття частки у праві власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об’єкта. Порядок користування земельною ділянкою набувачем визначається договором між ним та землекористувачем.
У разі недосягнення згоди між набувачем та землекористувачем щодо порядку користування відповідною земельною ділянкою такий порядок визначається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
13. У разі набуття права власності на об’єкт незавершеного будівництва перехід прав на земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, здійснюється за правилами, встановленими цією статтею, за умови державної реєстрації права власності на такий об’єкт у порядку, визначеному законом».
Частину третю статті 7 Закону України «Про оренду землі» замінити трьома новими частинами такого змісту:
«У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні попереднього власника на праві оренди, до набувача такого об’єкту одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах встановлених для попереднього власника зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини тринадцятої статті 120 Земельного кодексу України.
Волевиявлення орендодавця та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки, а до внесення змін до договору зобов’язаний відшкодовувати орендарю частину орендної плати пропорційно до його частки у праві власності на такий об’єкт.
Порядок користування декількома орендарями орендованою земельною ділянкою у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду».
Статтю 377 Цивільного кодексу України викласти в такій редакції:
«Стаття 377. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній
Частину сьому статті 37 Закону України «Про іпотеку» доповнити словами «та є підставою для державної реєстрації переходу до іпотекодержателя права оренди земельної ділянки».
(Выходит следующая редакция:
«До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку та є підставою для державної реєстрації переходу до іпотекодержателя права оренди земельної ділянки»).
Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.