Чи може відсутність у заповідача паспорта бути підставою для визнання заповіту недійсним

Відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки в цьому випадку відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» визначальним для нотаріуса є саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, а не перевірка на його дійсність.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/2008/18.

Обставини справи

Так, з матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що  помер її дідусь, вона звернулася до Першої Чернігівської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та дізналася, що її покійний дідусь склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та заповів все своє майно відповідачу.

Позивач вважав, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки посвідчений з порушенням норм Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі втраченого спадкодавцем у 2012 році паспорта.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час вчинення оспорюваного заповіту нотаріусу був пред`явлений паспорт, на підставі якого встановлено особу заповідача, з`ясовано його волевиявлення щодо розпорядження майном на випадок його смерті та в порядку й за формою, встановленими законом, посвідчено заповіт.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За  позовом  заінтересованої  особи  суд  визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

ВС підкреслив, що згідно з законом заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його складення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений, при цьому відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки в цьому випадку відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» визначальним для нотаріуса є саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, а не перевірка на його дійсність.

ВС зазначив, що враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Посилання в доводах касаційної скарги на те, що судами не взято до уваги та не враховано, що на момент посвідчення оспорюваного заповіту паспорт заповідача був недійсним, не заслуговують на увагу, оскільки нотаріус в межах наданих йому повноважень встановив особу заповідача та дотримався порядку його вчинення.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо визнання заповіту недійсним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.