Чи може бути оскаржено рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 340/474/20 та встановив, що платник податків має право на оскарження рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що сільськогосподарський виробничий кооператив «Ф» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про відповідність СГВК «Ф» критеріям ризиковості платника, на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, з мотивів безпідставності його прийняття.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про відповідність СГВК «Ф» критеріям ризиковості платника, на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Так, суд першої інстанції застосував положення Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (Порядок №1165), дослідив зміст спірного рішення на відповідність цьому Порядку та дійшов висновку, що воно не містить мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Також суд зауважив, що відповідач не надав жодного доказу, які досліджувалися в ході засідання комісії, як і не надав протокол засідання комісії, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні адміністративного позову. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внесення до інформаційних баз даних ДФС та системи АІС «Податковий блок» узагальненої податкової інформації та інформації щодо відповідності підприємства критеріям ризиковості є одним із заходів стосовно збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, що безпосередньо не порушує прав і законних інтересів підприємств платників податку.  При цьому суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 листопада 2019 року в адміністративній справі № 480/4006/18.

Касатор у касаційній скарзі зазначав, що посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 480/4006/18, є помилковим у зв`язку із тим що вона стосувалася іншого Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, а не нового Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення.

Також зазначав, що Порядком № 1165 передбачена можливість судового оскарження рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, що свідчить про те, що вказані рішення порушують права платників податків та мають для них певні негативні наслідки.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також ВС зазначив, що право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку № 1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Право звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 480/4006/18, оскільки вони здійснені з питань  застосування норм Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року, що втратив чинність 1 лютого 2020 року, і положення якого не надавали платнику податку оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника зокрема в судовому порядку.

Як установили суди попередніх інстанцій, рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 4 лютого 2020 року СГВК «Ф» визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, тобто платника податку на додану вартість, зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

ВС зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характеру цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, виходив з того, що впродовж розгляду справи відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії і який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Також суд першої інстанції не встановив наявності у відповідача підстав для віднесення підприємства до пункту 1 Критеріїв ризиковості.

ВС погодився з судом першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо реальності господарських операцій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.