Докази можливої відсутності у діях нотаріуса складу кримінального правопорушення можуть бути важливими лише при наявності в діях нотаріуса виключно кримінально караного діяння та не можуть стосуватись притягнення нотаріуса до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює безпосередньо професійну діяльність.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №808/2687/17, яка стосувалася позбавлення приватного нотаріуса свідоцтва.
У вересні 2017 року нотаріус звернувся до суду з позовом до Мін'юсту і Головного територіального управління юстиції, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін'юсті (ВККН) і наказ Мінюсту про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Так, за наслідками проведеної позапланової цільової перевірки ГТУЮ складено довідку, яка слугувала підставою для прийняття наказу про зупинення нотаріальної діяльності та направлення подання до ВККН.
ВККН 20 липня 2017 року ухвалила рішення про анулювання свідоцтва на підставі підпункту «е» п. 2 ч. 1 статті 12 Закону «Про нотаріат» у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
«Позивач стверджує, що рішення ВККН аналогічне за змістом довідці та з викладеного взагалі не зрозуміло, якщо комісія дійшла висновків, що дії із реєстрації, посвідчення документів, доступу до державних та єдиних реєстрів тощо були вчинені третьою особою, тобто не позивачем, то з яких підстав робиться висновок саме про порушення позивачем законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які за тезою державного органу, він не вчиняв. Яка саме третя особа вчинила нотаріальні дії, отримала доступ до відповідних реєстрів, суб`єкт владних повноважень констатувати не спромігся. Як не спромігся й констатувати неправомірного доступу до офісу приватного нотаріуса, який обладнаний сигналізацією, його сейфу та печатки, електронних ключів і сертифікатів. Стороннього втручання в мережу комісією зафіксовано не було. Факти викрадення, анулювання та зіпсування спеціальних бланків відсутні. Печатка не зникала. Ознак її підробки на будь-яких документах не встановлено. Факт підробки підпису комісіями констатований не був. Почеркознавча експертиза суб`єктом владних повноважень не заявлялася та не проводилася, на з`ясування приналежності підписів на витрачених спеціальних бланках. Різницю у підписах комісія визначила на око, порівнюючи підписи на документах виключно із заявою про відпустку», - зазначається у постанові КАС ВС.
Також у постанові КАС ВС йдеться про ту обставину, що перевірка роботи нотаріуса проводилася у зв`язку надходженням інформації від слідчого управління ГУНП інформації, наданої філією ДП «Національні інформаційні системи».
Зокрема, в провадженні слідчого управління знаходилося кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 385 КК, досудове розслідування по якому здійснюється на підставі повідомлення про те, що невстановлена особа здійснює нотаріальні дії шляхом використання печатки без відома нотаріуса, якому належить вказана печатка.
У повідомленні зазначається, що згідно з даними Державної прикордонної служби, в певні періоди часу нотаріус перебував поза межами України. При цьому, згідно з відомостями, наданими ДП «Національні інформаційні системи» (ДП «НАІС»), в зазначені періоди від його імені вчинялись нотаріальні дії. У зв`язку з чим досудовим слідством перевіряється дійсність вчинених нотаріальних дій, зокрема від імені згаданого нотаріуса.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Дніпропетровського ААС, в позові нотаріусу було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вказував на помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанцій, який будується на доказах, які на час слухання Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату подання про анулювання свідоцтва Позивача в неї були відсутні.
Вказує, що відповідачами не було перевірено інформацію щодо перетину позивачем державного кордону України, а оскаржувані рішення ухвалено на підставі листа слідчого.
Позивач стверджує, що йому не пред`являлась підозра та не висувалися жодні обвинувачення правоохоронними органами чи органами прокуратури та обвинувальний вирок у відношенні до нього не виносився. Таким чином, на думку позивача, лише виключно ухвалення компетентним судом обвинувального вироку суду міг лягти в основу висновків, що зробили відповідачі у ході проведення перевірки приватного нотаріуса.
Також зазначив, що правочини, які йому поставили у вину, є чинними.
ВС зазначив, що на нотаріуса, в тому числі приватного, покладено обов`язок вчинення нотаріальних дій в приміщенні, яке є його робочим місцем. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними у законі приміщеннями.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у період, який зазначила ВККН в своєму рішенні, позивачем як приватним нотаріусом було вчинено 73 нотаріальні дії. Підтверджується, що приватним нотаріусом використані нотаріальні бланки. Крім того, відповідно до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса відсутні записи про вчинення позивачем нотаріальних дій поза межами нотаріальної контори.
Наведене свідчить, що вказані нотаріальні дії мали бути здійснені позивачем в приміщенні, яке є його робочим місцем.
Однак, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України позивач в оспорюваний період виїжджав до Лондону.
Таким чином у цей період позивач перебував за межами України, у зв`язку з чим він не міг вчинювати нотаріальних дій.
У свою чергу, позивач на підтвердження своїх доводів, а саме перебування на робочому місці під час вчинення вказаних нотаріальних дій, надав суду листи Державної міграційної служби, лист Київської митниці ДФС України тощо.
Разом з тим Верховний Суд зауважує, що позивачем не надано суду закордонного паспорта з мотивів його втрати. Однак в Інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України «АРМОР» факти звернень позивача про втрату ним вищевказаного паспорта до органів Національної поліції відсутні.
Відповідно до оскаржуваного рішення ВККН вирішено анулювати свідоцтво позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпунктів «е» пункту 2 ч. 1 статті 12 Закону «Про нотаріат».
Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що законодавець розділяє дві такі умови: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.
При цьому, зазначає ВС, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 826/7176/17 та від 20 грудня 2019 року № 826/3746/17.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суди, досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, процедури анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинення нотаріальної діяльності, повинен дослідити наявність факту вчинення позивачем порушень, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
ВС зауважитв, що для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі вищезгаданого підпункту «е» повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.
При цьому докази можливої відсутності у діях нотаріуса складу кримінального правопорушення можуть бути важливими лише при наявності в діях нотаріуса виключно кримінально караного діяння та не можуть стосуватись притягнення нотаріуса до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює безпосередньо професійну діяльність.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 826/2668/17.
З огляду на надані позивачем пояснення та докази у сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками судів про неспростування інформації, наведеної у листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому йдеться про перебування позивача за межами території України, оскільки в наданих позивачем листах містяться лише відомості про незбереження або відсутність інформації відносно позивача з огляду на сплив певного строку її зберігання або нездійснення обліку реєстрації пасажирів, а також відсутня будь-яка інформація, яка б встановлювала або підтверджувала факт саме його перебування на території України у спірний період.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неодноразового порушення приватним нотаріусом норм законодавства України, про що зазначено в оскаржуваному рішенні ВККН.
Отже, ВС касаційну скаргу нотаріуса залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.