Останнім часом збільшилася кількість випадків, коли громадяни, які є стороною виконавчого провадження, дізнаються, що їх карткові рахунки заблоковані.
Таке відбувається практично у всіх категоріях справ: від заборгованості за кредитами до порушення Правил дорожнього руху.
Причиною блокування карткових рахунків, як правило, називають здійснення виконавчих дій державним або приватним виконавцем.
Проблема вже набула масового характеру, винним у цьому називають саме виконавців. Але чи все так просто.
Згідно із статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Такий арешт знімається, якщо протягом п’яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Із зазначеної норми випливає:
а) законом не передбачено таких виконавчих дій, як блокування рахунків у ході виконавчого провадження або зупинення фінансових операцій; виконавець може лише накласти арешт на грошові кошти у розмірі суми стягнення;
б) арешт повинен бути знятий, якщо стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти;
в) виконавець (державний або приватний) накладає арешт не на будь-які грошові кошти, оскільки закон містить певні виключення щодо цієї виконавчої дії.
Технічну можливість заблокувати картковий рахунок має лише банківська установа.
Юридичною мовою це називається «зупинення фінансових операцій». Державні та приватні виконавці такого зробити не можуть, а Закон «Про виконавче провадження» не передбачає таких виконавчих дій, як зупинення фінансових операцій або блокування рахунків.
Зупинення фінансових операцій може виконати суб’єкт первинного фінансового моніторингу (банк), але він зобов’язаний це зробити лише у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені процедури не мають до виконавчого провадження жодного стосунку.
Крім того, право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу (п. 14.13. статті 14 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Це також не стосується документів виконавчого провадження.
Згідно з п. 12 Постанови Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.
Емітент зобов'язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.
До таких же висновків дійшов Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у справі № 204/1776/18. Рішення було залишено без змін апеляційним судом, а касаційна інстанція взагалі відмовилася приймати справу до провадження.
Суд зазначив, що згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Таким чином, дії банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Отже, суд дійшов висновку, що обмеження на зняття готівки є блокуванням, тому картковий рахунок позивача був заблокований незаконно.
Нарешті Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 235/5583/16-ц дійшов висновку, що правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.
Ааналогічний висновок викладений у Постанові Київського апеляційного суду у справі № 757/24200/20-ц, підтверджений висновками Касаційного цивільного суду у справі № 460/5096/15ц та у справі № 263/3736/17.
Що ж стосується безпосередньо виконавчого провадження, то відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку.
Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
Відповідно до п. 9.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:
Тобто, як бачимо, про повне блокування карткових рахунків не йдеться, крім випадків, коли у виконавчому документі не зазначена сума стягнення.
Проте, відповідно до п. 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, у постанові виконавця про арешт зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Для прикладу, у справі № 333/630/20 Комунарський районний суд м. Запоріжжя в Рішенні від 2 жовтня 2020 року зазначив, що в постанові державного виконавця міститься застереження, що арешту підлягають всі кошти на рахунках боржника, в межах суми заборгованості та основної винагороди виконавця на загальну суму 14285,88 грн, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення заборонено законом.
Як бачимо, за загальним правилом, стягнення грошових коштів з боржників повинно проводитися в межах суми заборгованості без зупинення банком операцій за рахунком клієнта.
При стягненні грошових коштів в інший спосіб може постати питання про порушення як прав споживача банківських послуг, так і порушення конституційних прав громадянина.
Раніше КЦС визнав тривалу відсутність за місцем реєстрації недостатньою підставою для втрати права користування житловим приміщенням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.