Чи прийме суд апеляційну скаргу, якщо відомості про її підписанта відсутні в ЄДР: відповідь КГС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/592/19 погодився з тим, що апеляційна скарга Банку підписана особою, яка не має повноважень її підписувати.

Відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або через представника.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року, тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.

В частині 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга підписана представником банку. На підтвердження повноважень поіменованої особи до заяви були додані довіреність, наказ про переведення на посаду начальника юридичного відділу; посадова інструкція начальника юридичного відділу.

Проте зазначені матеріали, які додані до заяви на підтвердження наявності у представника повноважень представляти інтереси Банку в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону № 755-IV).

Обов’язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про особу, що підписала апеляційну скаргу Банку, в такому Реєстрі відсутня.

Додана до апеляційної скарги посадова інструкція є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини з питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених частиною четвертою статті 56 ГПК України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.

Водночас, згідно з пунктом 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна Банку підписана її представником, яка діяла на підставі довіреності без надання доказів на підтвердження того, що представник має статус адвоката.

З огляду на наведене вище, оскільки до матеріалів апеляційної скарги Банком не додано доказів на підтвердження того, що начальник юридичного відділу у даній справі має право відповідно до закону представляти Банк у якості представника за довіреністю як адвокат або в порядку самопредставництва, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.

Згідно з пунктом 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відтак, наведені Банком у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм процесуального права при розгляді питання щодо права на здійснення процесуального представництва юридичної особи в судах відповідно до закону.

Раніше  КЦС розтлумачив, коли рішення є таким, що прийнято про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.