ВС висловився щодо вимоги про зобов’язання підписати первинні документи

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу  №  910/14900/19 та встановив, що вимога позивача за первісним позовом про зобов’язання відповідача підписати первинні документи (видаткові накладні) не стосується захисту його прав як продавця за договором купівлі-продажу, суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «А» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т» про:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Т» підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Т» на видаткових накладних.

Стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 410  215,30 грн, з яких: 364  595,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 3  529,70 грн - інфляційні нарахування, 27  631,52 грн - пеня, 14  459,08 грн - штраф у розмірі 7%.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором поставки, а саме: відмовляється підписувати 53 видаткові накладні, за якими позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а також повністю або частково не оплачує поставлений позивачем та прийнятий ним товар за десятьма непідписаними та трьома підписаними видатковими накладними, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі  364 595 грн, від сплати якої позивач ухиляється.

Пізніше Товариство з обмеженою відповідальністю «Т» звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «А» про стягнення 1  756  674,65 грн боргу за договором поставки.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Т» на виконання умов укладеного з відповідачем за зустрічним позовом договору поставки перерахувала на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «А» грошові кошти у розмірі 1  756  674,65 грн за товар, зазначений у 53-х непідписаних видаткових накладних, на які посилається позивач за первісним позовом, який фактично не був поставлений.

Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, первісний позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А» 368  124,70 грн боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 27  631,52 грн пені, 14  459,08 грн штрафу та 6  153,23 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Висновок Верховного Суду

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом заявив вимогу про зобов’язання відповідача вчинити дії, а саме: підписати видаткові накладні.

ВС зазначив, що згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, заявлена позивачем за первісним позовом вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії - підписати видаткові накладні - є за своєю суттю вимогою про зобов`язання підписати первинні документи, прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних.

Також ВС підкреслив, що згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Метою  складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Закон не містить приписів щодо часу складання первинного документа, але при цьому зобов’язує відобразити в обліку господарську операцію тільки у тому звітному періоді, у якому така господарська операція була здійснена (частина 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні).

Враховуючи наведені норми закону суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимога позивача за первісним позовом про зобов’язання відповідача підписати первинні документи (видаткові накладні) не стосується захисту його прав як продавця за договором купівлі-продажу, суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав. Ця вимога у разі її задоволення не призведене до поновлення порушеного права позивача, а призведе до втручання у господарську діяльність суб’єкта господарювання.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні цієї позовної вимоги за первісним позовом (про зобов’язання підписати спірні видаткові накладні).

Однак  ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій при з’ясуванні обставин поставки товару за спірними накладними не дослідили обставин виконання та дотримання сторонами зазначених умов договору. Не дослідили, чи надсилав покупець постачальнику замовлення на поставку товару за спірними накладними, чи оформлювалася постачальником та  направлялась покупцю специфікація у порядку, передбаченому пунктом 4.6 договору, зокрема засобами електронного або факсимільного зв’язку шляхом накладення уповноваженою особою електронного цифрового підпису, та чи поверталася покупцем постачальнику специфікація, підписана також шляхом накладення уповноваженою особою покупця електронного цифрового підпису засобами електронного або факсимільного зв’язку, чи надавався постачальником оригінал специфікації разом з поставкою товару та чи повертався підписаний екземпляр покупцем постачальнику засобами поштового зв’язку або кур’єром.

Поза увагою судів залишилися також обставини щодо того, чи відбувалася реальна здача-прийняття товару за спірними видатковими накладними у пункті поставки та яким чином, якщо відбувалася, то у якому порядку, хто саме здійснював перевезення вантажу від постачальника до покупця та якими засобами, чи оформлювалися товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які особи від імені покупця отримували товар та на підставі яких документів, не з’ясували, чи оформлювалися покупцем довіреність на ім’я такої особи на отримання товару за спірними поставками відповідно до умов договору.

ВС зазначив, що без з’ясування зазначених обставин за відсутності належно оформлених первинних документів, що могли б підтвердити спірну поставку товару, неможливо дійти однозначного висновку про доведеність поставки товару за спірними видатковими накладними.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/14900/19 в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 368124,70 грн боргу з урахуванням індексу інфляції, 27 631,52 грн пені 14 459,08 грн штрафу та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати.
3. Справу № 910/14900/19 в частині позовних вимог про стягнення 368124,70 грн боргу з урахуванням індексу інфляції, 27  631,52 грн пені,  14  459,08 грн штрафу та в частині зустрічних позовних вимог передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. В іншій частині рішення Господарського Суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишити без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.