Збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди: позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 705/3113/15 та встановив, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «П» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів на свою користь солідарно 157 539,92 дол. США заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що між ним і відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого позичальник отримав 265 000, 00 грн кредиту зі сплатою 15% річних, дата остаточного повернення – 21 березня 2028 року.

За заявою позичальника кредитний договір переведено з валюти «гривня» у валюту «долар» США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку становить 56 069,48 дол. США зі  сплатою 14,4 %.

Пізніше між банком та поручителем укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за неналежне виконання особою_1 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 157 539,92 дол. США. Оскільки відповідачі добровільно не виконують взятих на себе зобов’язань за вказаними договорами, банк просив позов задовольнити.

Уманський міскрайонний суд Черкаської області заочним рішенням позов задовольнив. Черкаський апеляційний суд  заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з поручителя на користь АТ КБ «П» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 702 188,19 грн скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. У решті рішення суду залишив без змін.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов’язання.

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Для застосування цієї норми достатньо встановити такі зміни в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Крім того,  ВС наголосив, що у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17 та від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Отже, умова договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін з поручителем (пункт 1.5 договору поруки), не свідчить про надання ним згоди на такі зміни.

Встановивши, що умовами додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між банком та позичальником, суттєво змінюється та збільшується обсяг відповідальності особи як поручителя, на що вона письмової згоди не надавала, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для припинення поруки за договором поруки з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог банку до особи про стягнення заборгованості за кредитним договором без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що розірвати договір дарування дарувальник може, лише коли дарунок на момент пред’явлення такої вимоги збережений.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.