Як у Раді пропонують захистити внутрішньо переміщених осіб від наслідків невиконання грошових зобов’язань

Сьогодні, 18 грудня, Верховна Рада планує розглянути законопроект № 2329 «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов'язань». Ініціаторами законопроекту стали народні депутати від партії «Слуга народу» Максим Ткаченко, Ірина Аллахвердієва, Руслан Горбенко та Олексій Кузнєцов.

Як зазначено у пояснювальній записці, метою цього законопроекту є звільнення осіб, які втратили місце проживання та отримання доходу, від негативних наслідків невиконання ними грошових зобов’язань; визнання державою конфлікту на Сході України та тимчасової окупації АР Крим обставинами, що виключають відповідальність постраждалих від цього осіб, без необхідності доводити це у судовому порядку; усунення прогалин та неузгодженостей в чинній системі нормативно-правового забезпечення захисту прав таких осіб, що призводить до різного застосування правових норм судами.

Автори пишуть, що прийняття цього законопроекту дозволить зменшити фінансове навантаження на боржників за договорами кредиту, позики, постраждалих від конфлікту на Сході України та тимчасової окупації АР Крим, з огляду на втрату ними сталих джерел доходу та майна, також зміцнить довіру цих осіб до органів державної влади та до України в цілому.

Що пропонується законопроектом

Так, народні обранці пропонують доповнити Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» новою статтею 9^-2 «Звільнення внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов’язань».

Запропонованими змінами передбачається обмежити розмір процентів за користування кредитом (позикою), які нараховуються протягом встановленого договором часу згідно зі статтями 1048,1056¹ Цивільного кодексу України.

«Загальна сума процентів за договорами кредиту та договорами позики, боржниками у яких є внутрішньо переміщені особи, не може перевищувати суму процентів, нарахованих до настання терміну виконання основного зобов’язання», - зазначено у документі.

Окрім цього, зазначається, що за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо перемішеними особами зобов’язань за договорами кредиту та договорами позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання та проценти річних від простроченої суми, не застосовуються інші фінансові санкції.

Кредитори зобов’язані будуть здійснити перерахунок заборгованості для внутрішньо переміщених осіб за договорами кредиту та договорами позики з урахуванням вимог частин першої та другої цієї статті Закону. 

Документом також передбачається заборона на уступку, продаж, передання прав вимоги за кредитними договорами та договорами  позики із внутрішньо переміщеними особами без згоди боржника.

Слід також зауважити, що дія абзацу першого цієї частини не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правила цієї статті не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, кредитори яких доведуть наявність у таких осіб станом на 14 квітня 2014 року прострочення сплати основного боргу та/або процентів, а також внутрішньо переміщених осіб, що отримали кредит, позику після 14 квітня 2014 року та не приступили до виконання зобов’язань за ними станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов’язань».

Втім ГНЕУ розглянувши законопроект, висловило зауваження та пропозиції щодо його змісту, надалі наводимо текст.

1. Звертаємо увагу, що у проекті (як і у пояснювальній записці до нього) нечітко визначено коло осіб, на яких розповсюджується його дія. Зокрема, у назві та у п. п. 1- 4 нової ст. 9² Закону йдеться про внутрішньо переміщених осіб, якими згідно з ч. 1 ст. 1 Закону, є громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Таким чином, складається враження, що дія нової ст. 9² Закону поширюється на всіх внутрішньо переміщених осіб, незалежно від причин, які змусили їх залишити або покинути своє місце проживання.

Водночас у ч. 5 нової ст. 9²  Закону визначено, що правила цієї статті не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, кредитори яких доведуть наявність у таких осіб станом на 14 квітня 2014 року прострочення оплати основного боргу та/або процентів, або які отримали кредит, позику після 14 квітня 2014 року, але не приступили до виконання зобов’язань за ними. Зазначену дату – 14 квітня 2014 року вочевидь не можна пов’язати ні з чим іншим, аніж з початком проведення антитерористичної операції (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»). Виходячи з цього, можна припустити,  що положення статті мають стосуватися лише внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від конфлікту на Сході України під час антитерористичної операції. При цьому оскільки вказана дата не пов’язана з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, сумнівним виглядає поширення дії нової ст. 9² Закону на тимчасово переміщених осіб, які раніше проживали на її території.

 При цьому у пояснювальній записці до проекту йдеться як про захист прав внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від конфлікту на Сході України під час антитерористичної операції та тимчасової окупації АР Крим, так і про встановлення «зв’язку цього блага із статусом особи, а не назвою операції з врегулювання конфлікту». 

2. Звертаємо увагу, що у назві статті йдеться про загальне звільнення внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов’язань, а у її тексті – лише про звільнення від таких наслідків за невиконання договорів кредиту та позики.

У ч. 2 нової ст. 9² Закону не враховано, що фінансові санкції не застосовуються у цивільно-правових відносинах, а в ч. 3 цієї статті не визначений строк, протягом якого кредитори зобов’язані здійснити перерахунок заборгованості.

3. Вважаємо, що положення цього Закону мають бути узгоджені з іншими законами, у яких також регулюються відповідні суспільні відносини. Зокрема, йдеться про ч. 1 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якою на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Слід також узгодити положення проекту з п. 14.2 ст. 14 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», згідно з яким упродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим звільняється від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об’єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, як депутати пропонують змінити соціальні гарантії внутрішньо переміщених осіб.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.