Коли ДФС може розірвати договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 826/5241/16 та встановив, що в межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів та скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, оформлене листом, про розірвання договору про визнання електронних документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок протиправних дій відповідача порушуються права позивача як платника податків, оскільки відповідачем безпідставно в односторонньому порядку розірвано договір про визнання електронних документів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що в межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

ВС зауважив, що відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала, або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов’язують можливість її одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, касаційний суд погоджується із висновком про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із Товариством договору в односторонньому порядку.

Не спростовують наведеного й посилання відповідача на інформацію про відсутність Товариства за податковою адресою, одержану у ході здійснення заходів з податкового контролю, оскільки остання не є такою, що в силу згаданих положень законодавства свідчить про відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням (зміну місця реєстрації), а тому не може зумовлювати підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Судами ж у ході розгляду справи встановлено, що станом на момент вчинення оскаржуваних дій в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи про непідтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН: ВС висловився щодо строків на оскарження рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.