Отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв’язку зі встановленням вищої групи інвалідності: позиція ВС

Право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв’язку зі встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу у справі № 240/10153/19 за позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності 2 групи та зобов’язання здійснити відповідні дії.

Обставини справи

Суть спору полягала в тому, що позивачу, який проходив службу в Збройних Силах України (ЗСУ) до 22 червня 2015 року, під час первинного огляду органами медико-соціальної експертизи комісії (МСЕК) 19 червня 2015 року було встановлено 3 групу інвалідності, яка пов’язана із виконанням обов’язків військової служби. У зв’язку з цим йому було виплачено одноразову грошову допомогу. 21 травня 2019 року під час повторного огляду органами МСЕК позивачу було встановлено 2 групу інвалідності з 17 травня 2019 року, яка пов’язана із виконанням обов’язків військової служби. Особа звернулася із заявою (рапортом) про отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку зі зміною групи інвалідності, пов’язаної із виконанням обов’язків військової служби. Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплачених раніше сум, оскільки встановлення 2 групи інвалідності відбулось у понад 2-річний строк із первинного встановлення інвалідності. Рішенням окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд таке рішення скасував і прийняв нову постанову, якою позов задовольнив.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому. Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. У справах цієї категорії насамперед потрібно встановити, які правові норми регулюють відносини сторін на час виникнення спору. Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв’язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої (2) групи інвалідності з 17 травня 2019 року. Закон № 2011-XII був доповнений статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 4 липня 2012 року № 5040-VI, який набрав чинності 1 січня 2014 року та застосовується до правовідносин, що виникли після 1 січня 2014 року. Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Згодом Законом № 1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII був доповнений абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії та поширюються на всіх військовослужбовців. Верховний Суд дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв’язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються, починаючи з 1 січня 2014 року;

3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після).

Суд вказав, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, відбувся 17 травня 2019 року, а первинно інвалідність 3 групи встановлено 19 червня 2015 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.