ВС висловив позицію щодо застосування Кабміном окремих положень закону про ринок природного газу

Частина четверта статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» пов'язує обов'язок Кабінету Міністрів України визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, одночасно із покладанням спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (НАК «Нафтогаз України») до Кабінету Міністрів України (КМУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії.

Суть цієї справи полягає у тому, що Кабінет Міністрів України постановою № 867 від 19 жовтня 2018 року «Про затвердження положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі - Положення № 867) поклав спеціальні обов’язки на НАК «Нафтогаз України», не визначивши при цьому джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу. Вважаючи бездіяльність КМУ щодо невизначення у вказаній постанові джерел фінансування та порядку компенсації можливих витрат суб’єкта ринку природного газу, НАК «Нафтогаз України» звернулась до суду з адміністративним позовом.

Кабінет Міністрів України, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що факт покладення на позивача спеціальних обов’язків не може свідчити про виникнення у нього права на отримання компенсації, а тому, на думку відповідача, джерела фінансування та порядок компенсації мають визначатися за умови виникнення у НАК «Нафтогаз України» права на таку компенсацію, однак не одночасно з покладенням спеціального обов’язку.

Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, адміністративний позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що частина четверта статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» пов'язує обов'язок Кабінету Міністрів України визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу одночасно із покладанням спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, залишив касаційну скаргу КМУ без задоволення, а судові рішення – без змін.

Суд касаційної інстанції врахував, що відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

При цьому, у частині четвертій статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» чітко передбачено положення, які повинно визначати рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу:

1) загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спеціальні обов'язки на суб'єктів ринку природного газу;

2) обсяг спеціальних обов'язків;

3) коло суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки;

4) обсяг прав суб'єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для виконання таких обов'язків;

5) категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки;

6) територію та строк виконання спеціальних обов'язків;

7) джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Суд касаційної інстанції також виходив з положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», яка закріплює, що суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого частина четверта статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» пов'язує обов'язок Кабінету Міністрів України прийняти рішення (акт) про визначення джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, із покладанням на таких суб'єктів спеціальних обов'язків. При цьому, положення частини четвертої у системному зв’язку з частиною сьомою статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» необхідно розуміти так, що визначення джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, здійснюється Кабінетом Міністрів України лише у тому разі, якщо у суб’єкта ринку природного газу виникло право на компенсацію.

Постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 640/19903/19 (адміністративне провадження № К/9901/19296/20).

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.