Робочий час судді без повноважень: КАС виклав власний погляд на проблему

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 2340/4508/18 дійшов наступних висновків.

Статус судді пов'язаний не тільки з безпосереднім здійсненням правосуддя, що є одним із його обов'язків, але й покладає на суддю низку інших обов'язків морально-етичного характеру, неналежне здійснення яких є несумісним із статусом судді.

КАС нагадав, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і сторонні бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточення, вимагати такої поведінки від інших.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 29 січня 2018 року по справі № 9901/18/17 виклав правову позицію, згідно з якою відсутність повноважень на здійснення правосуддя не звільняє суддю від дотримання інших вимог законодавства і загальноприйнятих правил поведінки.

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи цю справу, підтвердила правильність такого висновку та у постанові від 19 квітня 2018 року зазначила, що відсутність судді, який не здійснює правосуддя у зв'язку із закінченням повноважень, на робочому місці без поважних причин є порушенням трудового законодавства України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, вважається прогулом.

Суд наголошує на тому, що після закінчення повноважень судді трудові відносини із судом не припиняються, а тому відсутність на робочому місці є порушенням внутрішнього трудового розпорядку суду.

Крім того здійснення правосуддя є основним, але не єдиним обов'язком судді, а саме по собі припинення повноважень судді не свідчить про виникнення у такого судді права знаходитися протягом робочого часу поза межами місця роботи, без поважних на те причин.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Обставини справи

14 березня 2011 року відповідно до наказу голови Шполянського районного суду Черкаської області №21, суддя приступив до виконання обов'язків судді Шполянського районного суду Черкаської області.

02 березня 2016 року закінчився п'ятирічний строк перебування позивача на посаді судді Шполянського районного суду Черкаської області.

02, 03, 04, 05, 09, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 30 та 31 липня 2018 року консультантом Шполянського районного суду Черкаської області по роботі з персоналом, у формі доповідних записок, доведено до відома в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області про відсутність судді на робочому місці більше трьох годин та не повідомлення ним причин відсутності. Згідно із зазначеними доповідними записками, спеціальною комісією, уповноваженою фіксувати факти відсутності на роботі суддів та працівників апарату Шполянського районного суду Черкаської області, складено акти про відсутність на роботі судді Шполянського районного суду Черкаської області.

У відповідності до табеля обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року, суддею за зазначений період відпрацьовано 1 день.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області, як розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення оплати праці, зокрема, суддів місцевих загальних судів області, нараховано суддівську винагороду судді за період роботи з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року пропорційно до відпрацьованого часу, згідно із табелем обліку використання робочого часу, за 1 год 35 хв.

Не погодившись з такою виплатою суддівської винагороди позивач звернувся до суду позовом.

У позові він просив:

- визнати бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області суддівської винагороди за липень 2018 року протиправною та незаконною;

- визнати протиправними та незаконними дії консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області щодо внесення та підписання недостовірних даних до табеля обліку використання робочого часу з 01 липня 2018 року по 31 червня 2018 року, що призвели до невиплати суддівської винагороди за липень 2018 року;

- визнати протиправними та незаконними дії в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01 липня 2018 року по 31 червня 2018 року, що призвели до невиплати суддівської винагороди за липень 2018 року;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області суддівської винагороди за липень 2018 року в розмірі 58 441,79 грн;

- рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за липень 2018 року допустити до негайного виконання.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року в позові відмовлено.

Оскільки умовою для нарахування суддівської винагороди є фактичне здійснення правосуддя та, з огляду на те, що позивач не здійснював правосуддя, у зв'язку з закінченням повноважень та був відсутній на роботі протягом спірного періоду часу, суди дійшли висновку про правомірність нарахування позивачу суддівської винагороди з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Раніше ВП ВС поставила крапку у спорі про дію рішень КСУ у часі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.