ВС висловився стосовно визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини

Надання можливості спільного відпочинку батька з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки належні умови для його тимчасового проживання у батька створені, а відвідування нового міста на території України сприятиме розширенню його кругозору, отриманню нових навичок та досвіду.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/18670/15-ц.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення порядку зустрічей з дитиною.

Позивач зазначав, що спільне життя з дружиною не склалось, фактично з самого початку процесу розлучення виникли непорозуміння щодо участі позивача у вихованні сина, зустрічей з ним. Відповідачка почала створювати штучні перешкоди, через які він не може нормально зустрічатися із сином. На його прохання мирним шляхом вирішити спірні питання відповідачка не реагує, відмовилась від укладання договору щодо виконання батьківських прав.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного суду рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визначено спосіб участі батька у вихованні сина.

У касаційній скарзі касатор зазначав, що не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що він «…визнав обставини, що на час вирішення спору він зустрічається із сином, дотримуючись графіка, визначеного службою у справах дітей…», оскільки він неодноразово зазначав, що на час вирішення судом цієї справи намагається використовувати встановлений згідно з графіком час для зустрічей з дитиною, тому що поза цим часом відповідачка категорично відмовляється давати йому дитину для зустрічей та порушує навіть цей графік.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особи у здійсненні нею свого права.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Суди попередніх інстанцій жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які унеможливлювали б право батька на спілкування з малолітнім сином, чи обставин, які свідчили б про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановили, відповідачка цього не довела і матеріали справи таких доказів не містять.

На підставі досліджених письмових доказів апеляційний суд встановив, що малолітня дитина потребує спілкування з батьком. Прихильність дитини до батька, що виявляється у прагненні більш частих зустрічей, прагненні ділитися з ним своїми бажаннями, підтверджується висновком судової психологічної експертизи.

ВС зазначив, що при вирішенні питання про періодичність побачень батька із сином, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання батька, апеляційний суд врахував, що на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції він досяг молодшого шкільного віку.

Визначаючи порядок побачень батька з дитиною, апеляційний суд встановив, що відповідно до віку дитина повинна відвідувати шкільний навчальний заклад, що унеможливлює проведення зустрічей з батьком у будні дні, а тому з урахуванням конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов висновку про встановлення графіка побачень батька з сином у вихідні дні, а саме шляхом визначення періодичних побачень кожну другу, четверту суботу місяця та першу, третю неділю місяця з 11:00 год до 20:00 год, із забезпеченням додаткових побачень батька з сином у святкові дні і день народження дитини.

При цьому апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку, що вимога позивача про побачення щотижня, починаючи з 19:00 год. п`ятниці до 09:00 год., понеділка за його місцем проживання, з відведенням сина до школи в понеділок, не відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки передбачають щотижневі переміщення дитини з її постійного місця проживання у місті Києві до місця проживання батька, який проживає у місті Українка Обухівського району Київської області, та не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку повсякденного життя дитини і навчального процесу.

ВС наголосив, що наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками зумовлює проведення побачень батька із сином поза межами місця постійного проживання дитини без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею.

Також апеляційний суд вмотивовано визначив і час для спільного відпочинку батька із сином на території України у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів , а також протягом другої половини осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 11:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, без присутності матері, із зобов`язанням позивача повідомляти ОСОБА_2 про місце перебування сина. При організації спільного відпочинку батька із сином обов’язковою умовою є врахування стану здоров’я дитини. За результатами домовленості між батьками дозволяється змінювати період відпочинку дитини з батьком.

Надання можливості спільного відпочинку батька з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки належні умови для його тимчасового проживання у батька створені, а відвідування нового міста на території України сприятиме розширенню його кругозору, отриманню нових навичок та досвіду.

Апеляційний суд при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками дитини і забезпечення її прав та інтересів поклав на батька обов’язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних висловлювань стосовно матері, а на відповідача обов’язок не перешкоджати батькові брати участить у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька.

При цьому апеляційний суд вмотивовано відхилив вимоги позивача про визнання протиправними дій  відповідача щодо перешкоджання (незаконних обмежень) батькові у побаченнях із сином та участі у його вихованні і праві дитини бачитись зі своїми родичами з боку батька, оскільки висловлені відповідачкою заперечення проти запропонованого позивачем способу участі у вихованні сина, у тому числі й у позовній заяві, не мають ознак протиправності з боку матері дитини, а є причиною спору, що виник між батьками щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, який вирішується судом.

ВС підкреслив, що за таких обставин суд апеляційної інстанції, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків та учать у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини, дійшов правильного висновку про порядок участі позивача у вихованні сина.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази щодо перешкоджання відповідачкою у спілкуванні позивача із сином, зокрема й засобами телефонного зв`язку, також не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС вказав на важливі деталі у спорах щодо місця проживання малолітньої дитини.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.