Покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов’язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки суперечить змісту статей 116, 118, 186, 186-1 ЗК України, Закону України «Про землеустрій». До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадження справу № 287/587/16-ц за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру (ГУД) в Житомирській області, Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов’язання її повернути.
Обставини справи
Суди встановили, що наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУД у Житомирській області) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи для ведення особистого селянського господарства на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області. На підставі наказу видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку. Згідно з договором купівлі-продажу першій особі відчужено земельну ділянку, яка знаходиться у зоні незаконного видобування бурштину. Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави відмовлено.
Верховний Суд прийняв постанову, в якій зазначив таке. ГУД в Житомирській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених законом, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУД в Житомирській області. Згідно з частинами першою, четвертою, шостою статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов’язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. У частинах четвертій, сьомій статті 54 Закону України «Про охорону земель» визначено, що ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які подаються в обов’язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.
Порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України, Законом України «Про землеустрій», не встановлює вимоги щодо надання агрохімічного паспорта земельної ділянки, тобто агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. З урахуванням викладеного, покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов’язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, суперечить змісту статей 116, 118, 186, 186-1 ЗК України, Закону України «Про землеустрій».
Аргументи касаційної скарги про те, що на спірній земельній ділянці здійснюється видобування бурштину та знятий родючий шар ґрунту, а земельна ділянка використовуються не за цільовим призначенням, Верховний Суд відхилив, оскільки позивач таких доказів не надав, а нецільове використання земельної ділянки не свідчить про обґрунтованість заявлених у цій справі позовних вимог.
Таким чином, Постановою Верховного Суду рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року постанову апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року залишено без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.