У Верховній Раді зареєстрували законопроект про пільги постраждалим під час Євромайдану

Народні депутати з партії «Слуга Народу» Анатолій Остапенко та Олег Арсенюк зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт №4363 «Про учасників Революції Гідності». Цим документом вони пропонують винести законодавче регулювання соціального захисту осіб, які постраждали у ході подій Євромайдану, в окремий закон. Станом на зараз, відповідні соціальні гарантії, передбачені цій категорії громадян, надаються відповідно до положень розділу ІІІ-1 закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Мотивація такої ініціативи депутатів невідома, адже у пояснювальній записці у відповідному розділі вони записали лише декларативну частину свого законопроєкту про визнання державою заслуг учасників Революції Гідності. Імовірніше за все, мета проєкту акта – винести питання соціального захисту учасників та учасниць Революції Гідності в окремий закон, адже якихось суттєвих змін законопроєкт не пропонує.

Законопроєкт визначає три категорії громадян, яким законодавство буде гарантувати соціальний захист:

• член сім’ї Героя Небесної Сотні – дружина, діти, батьки та утриманці загиблих під час Євромайдану або померлих унаслідок отриманих там ушкоджень;
• постраждалий учасник Революції Гідності;
• постраждалий учасник Революції Гідності з інвалідністю.

Соціальні гарантії, передбачені законопроєктом, переважно, дублюють пільги, які гарантовані цим категоріям відповідно до закону про статус ветеранів війни. Втім, деякі пільги «загубилися» або зменшилися. Так, зникла можливість отримати компенсацію за самостійне санаторно-курортне лікування, а особи, що отримали інвалідність, отримують право на санаторне лікування раз на два роки замість щорічного. Чим керувалися депутати, виснувати із пояснювальної записки, знову ж таки, неможливо. Можливо, це випадкові помилки або ж спроби непомітно зменшити соціальні гарантії.

Крім того, законопроєкт містить ряд положень, які хоча й дублюють чинні положення закону, який гарантує пільги постраждалим під час Революції Гідності, але де-факто дещо обмежують їх у реалізації. Це стосується, зокрема, права на безкоштовний проїзд у міському транспорті. Так, це право не обмежується законом лише місцем проживання, але фактично, приїхавши до міста, де діє автоматизована система обліку оплати проїзду (електронний квиток), скористатися цим правом не вийде. Так, у липні 2020 року вже неможливо було безкоштовно їздити за посвідченням УБД без отримання «картки киянина». Тобто, приїхавши до іншого міста, у таких випадках реалізувати своє право не вийде.

Іншою проблемною рисою законопроєкту є те, що він не передбачає внесення змін до інших законів, які також регулюють питання соціальних гарантів учасників Революції Гідності. Так, наприклад, частина законопроєкту майже повністю копіює зміст закону «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей», який при цьому не втратить чинність при ухваленні проєкту акта. З іншого боку, відсутність положень, які виключають відповідні розділи та норми із закону про соціальний захист ветеранів, може призвести до утворення колізій. Так, законопроєкт не передбачає можливості отримати компенсації за санаторно-курортне лікування, а чинне законодавство – передбачає.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Голова комітету охорони здоров’я зазначив, що Україна не переживе ще одного локдауну.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.