Верховний Суд висловив позицію у справі про захист прав споживачів

Ненадання суб’єктом господарювання повного переліку технічної документації, склад якої передбачений технічними регламентами, дія яких поширюється на відповідну продукцію, згідно із положеннями статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контролю нехарчової продукції» свідчить про те, що така продукція не відповідає встановленим вимогам.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Держпродспоживслужби (ГУ Держпродспоживслужби) про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Суть цієї справи полягає у тому, що під час проведення ГУ Держпродспоживслужби позапланової невиїзної перевірки позивача останньому було запропоновано надати повний пакет технічної документації на деякі види продукції. Після перевірки наданої технічної документації відповідачем встановлено, що товариством не надано документацію (договори, товарно-супровідна документація тощо), що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила продукцію, тобто відсутній ланцюг постачання. Крім того, встановлено, що декларація відповідності на продукцію не відповідає вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2009 року № 785 (далі - Технічний регламент № 785). Також позивачем не надано повного складу технічної документації, а саме: загальні конструкторські та виробничі креслення; описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання; результати виконаних проєктних розрахунків, проведених перевірок тощо; протоколи випробувань продукції.

З огляду на виявлені у ході перевірки порушення, ГУ Держпродспоживслужбою винесено постанову про накладення на позивача штрафних санкцій та застосування обмежувальних (коригувальних) заходів шляхом обмеження надання вищезазначеної продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку у відповідності із частиною п'ятою статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, товариство звернулося із адміністративним позовом до суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не надано будь-яких документів щодо походження придбаної ним продукції, що з урахуванням частини сьомої статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» дає підстави для висновку про правомірність застосування до товариства штрафних санкцій за порушення вимог пункту 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та вжиття обмежувальних заходів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та залишив касаційну скаргу товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Крім того, суд врахував, що відповідно до статей 415 та 416 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року, Україна взяла зобов'язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів, зокрема, через удосконалення інформації, що надається споживачам.

З огляду на те, що у ході розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій підтвердилось, що товариством подано неповний склад технічної документації, яка повинна бути у наявності відповідно до частини сьомої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а деякі з поданих документів не відповідають Технічному регламенту № 785, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваних рішень відповідача та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з вимог законодавства про захист прав споживачів є надання споживачам достовірної та повної інформації про продукцію, яка поставляється або реалізується на території України. У зв’язку з цим відсутність у постачальника або виробника нехарчової продукції повного переліку технічної документації, склад якої передбачений Законом України «Про державний ринковий нагляд і контролю нехарчової продукції» та технічними регламентами, свідчить про те, що така продукція не відповідає встановленим вимогам.

Постанова Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 826/855/16 (адміністративне провадження № К/9901/66745/18).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.