Арешт для екстрадиції під час оскарження позбавлення статусу біженця — позиція ЄСПЛ

До Європейського суду з прав людини звернувся Тахір Баз – громадянин Туреччини, але заява стосувалася порушення його прав українським урядом. Суть скарг у цій справі стосувалася стверджуваного порушення Україною його права на свободу та особисту недоторканість. Заявник стверджував, що його не мали права поміщати під арешт для екстрадиції через розгляд відповідними органами декількох питань щодо його статусу біженця.

Обставини справи

У 2004 році Тахір Баз прибув до України, де у 2011 році отримав статус біженця. 18 жовтня наступного року Міграційна служба позбавила заявника статусу біженця, стверджуючи, що він надав неправдиву інформацію. Пан Баз повідомив, що приховав факт перебування у розшуку в Туреччині як підозрюваний у кримінальному злочині, адже вважав це політичним переслідуванням. Він пройшов три судові інстанції із вимогою відмінити рішення ДМС, втім 3 квітня 2013 року Вищий адміністративний суд відхилив вимоги заявника.

Незадовго до того, Тахір Баз також звернувся до органів ДМС для того, аби отримати допоміжний захист. Управління ДМС у Харківській області визначило заяву пана База як безпідставну і відмовило. Заявник звернувся до суду з вимогою відмінити це рішення і 27 лютого 2014 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив цю вимогу та повернув заяву на повторний розгляд.

При цьому, у 2011 році суд у Туреччині видав ордер на арешт заявника за підозрою в участі у терористичній діяльності, а у 2012 році Туреччина зробила запит про видачу пана База. У запиті було зазначено, що 15 серпня 2013 році виходить строк давності за цим злочином, адже справа стосувалася подій 1998 року.

14 листопада 2012 року Тахіра База затримали представники СБУ для подальшої екстрадиції, 16 листопада Миколаївський центральний районний суд ухвалив рішення про тримання заявника під вартою.

У липні 2013 року суд продовжив перебування пана База під вартою. Суд виправдав це рішення ордерами турецького суду на арешт заявника та тим, що результат екстрадиційної перевірки не виявив жодних перепон для видачі. 30 серпня заявника звільнили у зв’язку і закінченням строку давності злочину.

Розгляд ЄСПЛ

Заявник стверджував, що його арешт був порушенням його права на свободу, адже його не могли видати до Туреччини спершу через те, що тривав процес щодо скасування рішення про позбавлення статусу біженця, а пізніше через відсутність рішення щодо отримання допоміжного захисту. Більше того, заявник звертав увагу, що безпідставно перебував під арештом протягом 15 днів після виходу строку давності злочину.

Суд відзначив, що українське законодавство належним чином регулює особливості проведення процесу екстрадиції, а дії органів влади у цій справі були достатньо ретельні. Після чого не погодився із частиною аргументів заявника: «Суд відзначає, що він не вказав на норми національного законодавства, які могли б стати основою для твердження, що [заявник] зберігав статус біженця в Україні, поки тривала його апеляція на рішення про позбавлення цього статусу. Так само, жодне положення національного законодавства не забороняє арешт для екстрадиції під час розгляду заяви на отримання допоміжного захисту».

Втім, ЄСПЛ не зміг не погодитися з тим, що перебування під арештом протягом 15 після завершення строку давності злочину, який був підставою для екстрадиції, містить ознаки порушення прав заявника. Суд відзначив, що 15 серпня 2013 року екстрадиція Тахіра База стала неможливою відповідно до міжнародних зобов’язань України, у зв’язку з чим його мали невідкладно звільнити.

Суд призначив заявнику компенсацію у розмірі 4800 євро, «оцінивши» кожен зайвий день перебування під арештом у 320 євро.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ постановив, коли обшук у справі про дрібне правопорушення є обґрунтованим заходом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.