Важко сказати, до яких новин увага українських громадян прикута більше – про вибори Президента США чи про коронавірус. Адже хоча вибори у США не впливають на нас безпосередньо, навряд чи в Україні є хтось, хто вважає, що вибори у США вигадали українські олігархи, аби заробити грошей. У будь-якому разі, вибори мають невдовзі скінчитися, а з COVID-19 та його наслідками нам доведеться жити ще довго.
Кабінет Міністрів декларує постійне збільшення зусиль у боротьбі із наслідками COVID-19, але з такою самою стабільністю від Максима Степанова чи Дениса Шмигаля можна почути заяви про невідворотність катастрофи у охороні здоров’я та потребу повертати жорсткі карантинні обмеження. Це може говорити про три речі:
На сьогодні ледь не єдиним способом впливу на поведінку громадян в умовах майже повної фактичної відсутності обмежень є адміністративна відповідальність за порушення правил карантину, яке передбачає стаття 44-3 КУпАП. Ця стаття передбачає накладання штрафу від 17 до 34 тисяч на звичайних людей та від 34 до 170 тисяч гривень для посадових осіб.
Для більш ефективного впливу на поведінку людей у липні Кабмін подав до Верховної Ради два законопроекти, які передбачали відповідальність людей за неналежне носіння масок та відповідальність підприємців, якщо вони впускають таких відвідувачів до громадських приміщень чи громадського транспорту. Втім, з боку Верховної Ради не було особливого ентузіазму щодо скорішого ухвалення цих законопроєктів. Другий законопроект пройшов перше читання лише 3 листопада, а перший вже чотири місяці нерухомо лежить у Верховній Раді. Втім, ухвалення законопроекту ще не означає, що він буде працювати – принаймні так, як на те сподіваються автори.
Так, закон про внесення статті 44-3 до КУпАП був ухвалений ще у березні. І навіть за офіційними даними її ефективність є сумнівною. За даними Державної судової адміністрації, близько 20% протоколів за порушення карантину суди повернули, більшість з них – для належного оформлення. А з понад 23 тисяч розглянутих справ за порушення статті 44-3 лише у 1933 випадках суди наклали на порушників штраф, що складає лише 8% від загальної кількості розглянутих справ. Втім, це середній показник по Україні, а у деяких областях статистика притягнення до відповідальності ще менша.
Для того, аби уникнути таких проблем, Кабмін пропонує ухвалити геніальне у своїй простоті рішення – передати розгляд справ про штрафи за неналежне носіння масок Національній поліції замість судів. Тобто працівники поліції будуть на місці складати протокол, на підставі якого у обов’язковому порядку буде стягуватися штраф. Втім, навряд чи це суттєво змінить ситуацію, адже за тим самим принципом вже громадяни можуть звертатися до суду, вимагаючи зняти штраф. Хоча далеко не кожна людина захоче йти до суду, аби повернути 170 гривень.
Разом з тим, невизначеною є і майбутня доля штрафів для підприємців. Адже вони, подібно до штрафів по статті 44-3, можуть фактично не працювати через потребу притягати до відповідальності власників підприємства, а не конкретних працівників, які будуть пропускати «безмасочників», чи директорів, які найняли цих працівників, як це було із «протоколами Епіцентра».
Так само не варто забувати і про те, що санкцію потрібно не лише запровадити, але й забезпечити її використання щодо порушників. І тут варто згадати, як зараз контролюють носіння масок. Йдеться не лише про цивільних «охоронців», а й про поліцейських, частина яких «контролює» належність носіння маски із власною маскою під носом чи на підборідді.
Зважаючи на всі ці фактори, можна припустити, що додаткові санкції навряд матимуть суттєвий вплив не лише на темпи поширення коронавірусу, але й на поведінку «безмасочників».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.