ВС роз’яснив, чи може платник податків відповідати за порушення, допущені контрагентом

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу  № 816/1909/18 та встановив, що у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «А» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення Товариству з обмеженою відповідальністю «А» донарахувань згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на те, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «П»   здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених операцій та підтвердити їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, чим спростовується висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем положень податкового законодавства. За викладеного, позивач вказує, оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально з відповідним відображенням в бухгалтерському та податковому обліках підприємства, підстави для висновку для порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «А» податкової дисципліни та прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил введення господарської діяльності не може бути підставою для висновку  про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об’єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування втрати та податкового кредиту за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дії між ними.

Судді ВС зауважили, що відповідачем не представлено суду жодних доказів та не надано умотивованих пояснень з приводу обґрунтованості висновків, викладених у акті перевірки, зокрема таких, які б ставили під сумнів правомірність формування підприємством даних податкового обліку.

На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «А» до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень, які свідчать про перерахування у повному обсязі суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обережною відповідальністю «П» за поставлений товар та є свідченням понесення позивачем витрат за його придбання.

Досліджені судами первинні документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та його контрагентом, відповідають вимогам первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

Посилання контролюючого органу на результати опрацювання зібраної податкової інформації відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «П», згідно з якою встановлено незнаходження вказаного суб`єкта господарювання за його місцем реєстрації, а також відсутність у останнього необхідних економічних умов та трудових ресурсів, зокрема технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності такого роду, як на підставу для відмови в позову, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, знаходженням за місцем реєстрації, неможливості встановлення походження товару про всьому ланцюгу товарообігу тощо, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення, вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Тобто у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин встановлено не було.

ВС зауважив, що посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження, порушеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «П» за статтею 205 Кримінального кодексу України, та протоколу допиту свідка, як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «П», про його непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, також обґрунтовано відхилено судами, оскільки  відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вироку надано не було.

Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених платником податків та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб’єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

У свою чергу, ВС підкреслив, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження кримінальних справ або рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю «П», доказів того, в рамках якої кримінальної справи та за чиєю вказівкою були відібрані вказані письмові пояснення у свідка, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючого суб`єкта, враховуючи той факт, що спірний протокол допиту контролюючим органом було покладено в основу висновків акту перевірки щодо безтоварності операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.