Приватний виконавець ледь не втратив доступ до правосуддя, скориставшись ЄСІТС

Надіслане приватним виконавцем до суду подання в електронній формі через систему «Електронний суд» про розшук боржника було там сприйнято занадто формально, наслідком чого стала помилкова відмова у розгляді. Про це йдеться у цивільній справі № 478/305/18, яку розглянув Миколаївський апеляційний суд за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Дмитра Куліченка на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області.

Особливості справи

У серпні 2020 року приватний виконавець звернувся з поданням до Казанківського районного суду про розшук боржника, щодо якого відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим цим же судом. Згідно з виконавчим листом, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки боржника – кілька нежитлових приміщень. Проте боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі, та за місцем реєстрації фактично не проживає, його місце перебування невідомо.

Своє подання про розшук боржника приватний виконавець відправив за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) через підсистему «Електронний суд».

Суд вирішив, що подання надіслано без дотримання існуючих вимог і повернув заяву без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Приватний виконавець оскаржив це рішення у Миколаївському апеляційному суді.

Мотивація суду першої інстанції

Суд послався на те, що документи подано без додержання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України. Зокрема, там йдеться, що «до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження)».

Доводи приватного виконавця

Дмитро Куліченко на обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у відповідності до вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Крім того, він вказав, що виконання судових рішень, які у встановленому порядку набрали законної сили, гарантовано конституційними нормами, зокрема ст. 129 Конституції України, а покладення обов`язку на виконавця відправляти боржнику примірник подання про розшук боржника для вирішення судом питання про розшук боржника не узгоджується із принципом правової визначеності.

Висновки і рішення апеляції

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що будь-якому суду необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Про це говорить практика Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи приватного виконавця цілком правомірні, але суд першої інстанції на них уваги не звернув, припустився надмірного формалізму та дійшов помилкового висновку, повернувши заяву без розгляду.

Таким чином постановили ухвалу судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 6 серпня 2020 року скасувати, а матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Дмитра Куліченка направити до того ж суду для продовження розгляду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.