ЄСПЛ відмовив у задоволенні вимог українця, син якого загинув через бездіяльність міліціонерів

17 вересня 2020 року Європейський суд з прав людини постановив рішення у справі «Репей про України» («Mykhaylo Kostyantynovych REPEY against Ukraine»). Заявник стверджував, що держава не змогла забезпечити проведення належних заходів, які могли б запобігти смерті його сина, а також належним чином покарати осіб, бездіяльність яких призвела до смерті людини.

 Обставини справи

Родина заявника проживала у Жмеринці. 21 листопада 2004 року син заявника, який хворів на шизофренію, пішов з дому і не повернувся.  За декілька днів заявник звернувся до Жмеринського відділення міліції у зв’язку із пропажею сина. 9 січня 2005 року тіло сина знайшли у лісі. Експерти встановили, що він замерз на смерть приблизно 24 грудня.

17 січня заявник звернувся до міліції з вимогою провести розслідування і покарати винних у неефективних розшукових заходах. За результатами розслідування ГУНП у Вінницькій області встановило, що жителі одного з навколишніх селищ бачили загиблого, але не повідомили до міліції, бо жмеринські міліціонери не поширювали інформацію про зниклого у довколишніх населених пунктах. У зв’язку з цим офіцера М., який відповідав за розшук сина заявника, розжалували, ще 4 міліціонерам дали догани та попередження.

На вимогу заявника 15 лютого 2005 року щодо офіцера М. розпочали кримінальне провадження. Протягом 2005-2007 років кримінальну справу декілька разів закривали та відкривали заново. У 2008 році офіцеру М. висунули звинувачення у зловживанні службовим становищем, нехтуванні службовим обов’язком та підробці документів. Пізніше слідчий зняв перші два звинувачення.

20 січня 2010 року Барський районний суд встановив, що офіцер М. підробив документи, аби створити видимість належного розшуку сина заявника. Втім, суд звільнив його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності злочину. Апеляційний суд підтримав рішення суду першої інстанції, Верховний Суд відмовив у задоволенні апеляції та підтримав рішення районного та апеляційного судів.

Позиція ЄСПЛ

ЄСПЛ відзначив, що ця справа стосується двох аспектів: обов’язку держави вживати запобіжних заходів для захисту життя громадян та обов’язку держави забезпечити функціонування ефективної та незалежної судової системи, яка дозволила б заявнику домогтися покарання винних у смерті його сина.

Щодо першого обов’язку, то Суд підкреслив, що він виникає лише у разі, якщо органи влади знали чи мали б знати про наявність загрози життю людини та уповноважені вжити певних заходів, які могли б нівелювати цю загрозу. У обставах цієї справи, на думку Суду, держава була зобов’язана вжити усіх необхідних заходів для розшуку сина заявника.

 У цій справі національні органи влади провели службове та кримінальне розслідування, що є визнанням того факту, що місцева міліція не здійснила належних розшукових заходів. А тому ЄСПЛ вирішив, що важливим є те, чи влада створила ефективну та незалежну судову систему та чи скористався нею заявник.

Суд підкреслив, що крім службового розслідування та дисциплінарних стягнень, було проведене кримінальне розслідування, яке встановило деталі правопорушення. На думку Суду, це розслідування не можна вважати неефективним, так само, як факт закінчення строку давності злочину сам по собі не є ознакою неефективної судової системи. Більше того, відповідно до Конвенції, у цій справі не має потреби у кримінальному покаранні винного, зважаючи на те, щодо сина заявника не мало місце навмисне вбивство.

Більше того, ЄСПЛ встановив, що Верховний Суд запропонував заявнику звернутися до суду із цивільним позовом, яким вимагати компенсації від офіцера М. та міліції за смерть сина. Втім, заявник не скористався такою можливістю, а також не вимагав компенсації у ході кримінального провадження. Отож, питання про компенсацію заявник підняв лише у ЄСПЛ, через що Суд підтримав твердження уряду про те, що заявник не виснажив всі національні можливості задоволення своїх вимог.

«Суд відзначає, що відповідні факти були належним чином встановлені у ході службового та кримінального розслідування, на винних міліціонерів були накладені дисциплінарні стягнення, а у заявника була можливість звернутися до суду із цивільним позовом. Зважаючи на це, не має підстав говорити про те, що держава не виконала свого обов’язку забезпечити ефективну судову систему в контексті звинувачень заявника щодо недбалості міліціонерів. У зв’язку з цим, Суд одноголосно визнає заяву неприйнятною».

На свої сторінці у фейсбуці Іван Ліщина, який представляв у цій справі уряд України, наступним чином відреагував на таке рішення ЄСПЛ: «Ця справа демонструє, що коли органи не намагаються приховати свої помилки та готові чесно їх розслідувати та визнавати, ЄСПЛ готовий прийняти (у відповідних випадках) навіть дисциплінарну відповідальність винних службовців».

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Департамент виконання рішень ЄСПЛ назвав основні проблеми і здобутки України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.