Хто є належним відповідачем у справі про визнання недійсними таких правочинів, як видача довіреності і прийняття спадщини

У справі про визнання недійсними таких правочинів як видача довіреності і прийняття спадщини належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, і особа, яка прийняла спадщину, а не нотаріус чи нотаріальна контора.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/16327/16-ц.

Обставини справи

Особа звернулася до суду з позовом до особи_2, який діє в інтересах недієздатної особи_3, приватного нотаріуса  Дніпропетровського міського нотаріального округу, Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання правочинів та заяви про прийняття спадщини недійсними, застосування реституційних наслідків.   

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням суду особу_3 визнано недієздатною через психічний стан і призначено опікуном її брата (особа_2).

До цього особа_3 посвідчила у нотаріуса і видала ряд довіреностей, на підставі яких від її імені до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська підписано та подано позовну заяву про визнання заповіту недійсним та визнання за останньою права власності в порядку спадкування на квартиру, здійснюється представництво інтересів у судах та інших органах, подано заяву про прийняття спадщини, до складу якої входить вказана квартира.

Вважає, що довіреності та заява про прийняття спадщини оформлені особою_3 з порушенням закону, оскільки остання не розуміє і не розуміла значення своїх дій та не могла ними належним чином керувати, а її опікун діє не на користь останньої, вказані довіреності та заява не відповідають внутрішній волі особи_3, тому вони повинні бути визнані недійсними.  

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову про визнання довіреності та заяви про прийняття спадщини недійсними - відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Встановивши, що особа не довела порушення своїх прав внаслідок видачі особи_3 оспорюваних довіреностей та подання нею заяви про прийняття спадщини, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання їх недійсними.

ВС підкреслив, що звертаючись до суду з позовом, особа в якості відповідачів визначила також приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу та Першу Дніпропетровську державну нотаріальну контору.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог до нотаріуса та нотаріальної контори, зазначив, що нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК України не є особами, прав і обов`язків, яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх зацікавленість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. Оскільки позивач не обґрунтовує недійсність правочинів неправомірними діями приватного нотаріуса та держаної нотаріальної контори, суди відмовили у задоволенні вимог до відповідачів по суті.

Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

ВС зауважив, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких правочинів як видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора; прийняття спадщини належним відповідачем є особа, яка приймає спадщину, а не нотаріус чи нотаріальна контора.

Проте суди відмовили в частині позовних вимог до нотаріуса та нотаріальної контори з інших мотивів, а тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково постановлено без додержання норм матеріального права. У зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржені судові рішення змінити в частині відмови у задоволенні позову до приватного нотаріуса та нотаріальної контори, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, в іншій частині – залишити без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.