ВС висловився про непогодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 753/19823/14-ц та встановив, що непогодження меж земельної ділянки саме по собі не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передання земельної ділянки у власність.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що громадянка України звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала та змінювала, і остаточно просила: визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради, на підставі якого особі_3 виділена у власність земельна ділянка; визнати недійним і скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві на ім’я особи_3, зобов’язавши реєстраційну службу скасувати відповідний запис у державному реєстрі прав власності; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між особою_3 та особою_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зобов`язавши реєстраційну службу скасувати відповідний запис у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно; визнати недійсним договір міни земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зобов`язавши нотаріуса внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов`язати особу_3 і Київську міську раду усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою і привести її у стан, що існував до порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на те, що вона є власником будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,1762 га.

Частину цієї земельної ділянки площею 0,0849 га вона приватизувала, а інша частина земельної ділянки перебувала в її фактичному користуванні і вона мала намір її викупити. Зазначала, що певний час проживала в місті Маріуполі, а після повернення до Києва виявила, що невідомі люди збудували будинок на її ділянці.

З`ясовуючи питання походження будівництва, вона дізналася, що на підставі рішення Київської міської ради  оосба_3 оформив свідоцтво про право власності на земельну ділянку, якою вона користується, і подарував її особі_2. У подальшому  вона уклала договір міни  з особою_4 та особою_5, у зв`язку з чим спірна ділянка перейшла в їх спільну часткову власність.

Вважає, що рішення Київської міської ради про передання ОСОБА_3 ділянки, яка фактично перебуває в її тривалому користуванні, є незаконним, оскільки ця ділянка у неї не вилучалася, визначення та погодження її меж на місцевості не здійснювалося. Посилалася на те, що вона сама мала намір викупити цю ділянку, оскільки фактично користується нею, і згоди на її передання іншим особам не надавала. Вважає рішення Київської міської ради про виділення земельної ділянки незаконним, тому отримане на його підставі свідоцтво про право власності підлягає скасуванню, а укладені на його підставі.

Дарницький районний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд» щодо приватизації земельної ділянки прийнято відповідно до законодавства, при цьому інтереси позивачки щодо володіння або користування спірною земельною ділянкою у розмірі 0,100 га не були порушені, оскільки ця земельна ділянка не перебувала у її власності чи законному користуванні (на підставі договору оренди), а перебувала у комунальній власності Київської міської ради і була розташована за адресою, відмінною від адреси земельної ділянки, яка належить позивачці на праві власності, З урахуванням законності рішення Київської міської ради, немає підстав для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку особи_3 та визнання недійсними укладених в подальшому правочинів щодо відчуження цієї земельної ділянки.

Апеляційний суд міста Києва рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачка не довела факту, що на переданій у власність особі_3 земельній ділянці знаходилось її майно, а саме: вигрібна яма, вбиральня та огорожа, тобто не довела факту накладення земельних ділянок.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування рішення Київської міської ради, суди дійшли обґрунтованого висновку про незадоволення інших похідних вимог про визнання недійсними договорів, внесення змін до державного реєстру та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

ВС зауважив, що не є підставою для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради і скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого 06 березня 2014 року, саме лише бажання позивачки викупити цю земельну ділянку. Крім того, доказів на вчинення таких дій позивачка не надала.

Не заслуговують на увагу й аргументи касаційної скарги про те, що особа_3 не погоджував межі своєї земельної ділянки під час її формування з особою_1, суміжними землекористувачами та не виносив межі вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки суди встановили, що на час погодження меж спірної земельної ділянки право власності на суміжну земельну ділянку було зареєстровано за особою_8, а тому саме з ним відбувалось погодження меж ділянки, яка передавалась у власність особі_3.

Крім того, ВС зазначив, що непогодження меж земельної ділянки саме по собі не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передання земельної ділянки у власність.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.