Контролюючий орган має право розірвати Договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку лише у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відритого ключа замість скасованих або в разі зміні платником місця реєстрації.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/7240/16.
Товариство з обмеженою відповідальністю «С» звернулося до суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної фіскальної служби України в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової накладної з податку на додану вартість на суму 24500,00 грн;
- зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) днем її фактичного отримання податкову накладу з податку на додану вартість на суму 24 500,00 грн;
- зобов`язати Центральну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області відновити подання засобами електронного зв`язку в електронній формі податкової звітності підприємства на підставі договору про визнання електронних документів - договір про визнання електронних документів, в т.ч. податкової накладної з податку на додану вартість на суму 24 500,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем було протиправно відмовлено у визнанні та реєстрації податкових накладних, оскільки Центральною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області безпідставно в односторонньому порядку розірвано Договір про визнання електронних документів, внаслідок недотримання позивачем вимог розділу 6 п.4 Порядку підготовки та подання податкової звітності в електронному вигляді, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233.
Постановою Харківського оружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.
ЦОДПІ ГУ ДФС у Харківській області зобов`язано відновити подання засобами електронного зв`язку в електронній формі податкової звітності ТОВ «С» на підставі договору про визнання електронних документів — договір про визнання електронних документів, в т.ч. податкової накладної підприємства з податку на додану вартість на суму 24 500,00 грн. Зобов’язано ДФС України вчинити дії щодо реєстрації в ЄРПН днем її фактичного отримання податкову накладну підприємства з податку на додану вартість. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для одностороннього розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів, відсутність ТОВ «С» за місцезнаходженням не підтверджено належними і допустимими доказами. Вказане свідчить, що позивач протиправно був позбавлений можливості здійснити реєстрацію податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із рішенням судів, касатор подав касаційну скаргу. У доводах касаційної скарги, вказував, що оскільки Договір про визнання електронних документів було розірвано, то позивачу було правомірно відмовлено в реєстрації поданих позивачем в електронному вигляді податкових накладних.
Нормами законодавства передбачено право платника податків на подання податкових документів в електронному вигляді та безпосередньо залежить від укладання відповідного договору з контролюючим органом, а саме: договору про визнання електронних документів, а тому праву платника податків на подання податкових документів в електронному вигляді кореспондує з обов’язком контролюючого органу укласти вказаний договір на вимогу платника податків.
Контролюючий орган має право розірвати Договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку лише у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відритого ключа замість скасованих або в разі зміні платником місця реєстрації.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При вирішенні спорів щодо правомірності відмови в прийнятті податкової декларації необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов’язок доведення відповідних обставин у спорах між собою та суб’єктом владних повноважень покладається на суб’єкта владних повноважень.
Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність у контролюючого органу правових підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, доказів, які б підтверджували відсутність позивача за місцезнаходженням та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження позивача надано не було, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач протиправно був позбавлений можливості здійснити реєстрацію податкової накладної у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Суди також правильно врахували, що на момент подання позивачем податкових накладних до реєстрації в ЄРПН посилені сертифікати ключів позивача були дійсні, про що свідчить залучений до матеріалів справи витяг з бази даних АЦСК ІДД ДФС України.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо нереальності господарських операцій.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.