Набуття статусу підозрюваного в кримінальному провадженні: позиція НАБУ

В Національному антикорупційному бюро розповіли про своє бачення процедури набуття статусу підозрюваного в кримінальних провадженнях, які розслідуються НАБУ та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

«Підозра – це офіційне повідомлення держави у вигляді сторони обвинувачення, що певна особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. В такому повідомленні викладається суть обвинувачення, кваліфікація дій, короткий виклад обставин, без посилання на відповідні докази. Підозра оголошується тоді, коли зроблено 70% необхідної роботи у справі. Після оголошення підозри проводяться лише фінальні експертизи. Тобто, основні докази повинні бути здобуті до повідомлення про підозру. Це пов’язано з тим, що після повідомлення про підозру з’являються процесуальні строки. Набуття статусу підозрюваного повинно відбуватися з чітким дотриманням закону, оскільки у разі неналежного повідомлення про підозру, вся подальша робота слідчого або прокурора просто перетворюється на папір. Є вже відповідна судова практика», — розповів 10 вересня, під час конференції, присвяченій діяльності Вищого антикорупційного суду, детектив НАБУ Євген Панайотов.

Він також розповів, що якщо особа відмовляється особисто отримати підозру, то наявність відповідного відеозапису, показань понятих або свідків, згідно з наявною судовою практикою, вважається достатнім доказом того, що особа була повідомлена про підозру.

«Найбільший резонанс у юридичній спільноті викликає повідомлення про підозру поштою, врученням через адміністрацію за місцем роботи, через ЖЕК, або через родичів. НАБУ у своїй діяльності використовує всі можливості для повідомлення про підозру. Ми виїжджаємо на роботу осіб, що підозрюються у скоєнні кримінальних правопорушень, виїжджаємо в ЖЕК, ходимо до сусідів або родичів. Хоча часто там не хочуть отримувати документи для передачі тій чи іншій особі. Але нам немає сенсу ховати цей документ і ми робимо все можливе, щоб повідомити особу про підозру», — зазначив Є. Панайотов.

Старший детектив НАБУ Ярослав Вороніжський розповів, що зараз судова практика у питанні повідомлення про підозру йде тим шляхом, що виконання вимог ч. 2 ст. 135 КПК (порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні) є достатнім для того, щоб вважати, що особа повідомлена про підозру.

«Апеляційні суди та Апеляційна Палата Вищого антикорупційного суду вважають, що вручення підозри під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи, дозволяє особі дізнатися про пред’явлену підозру не лише від органів обвинувачення, а й від інших осіб. Така практика визнається належним врученням. Хоча є випадки, коли вручення повідомлення такими способами все ж таки не визнається належним врученням», — розповів Я. Вороніжський.

Особливою проблемою, за словами детектива, є вручення підозри особі, яка не мала постійного місця проживання в Україні, є громадянином іншої держави та немає майна в Україні.

«Фактично, в такому випадку залишається можливість вручення підозри лише шляхом направлення запиту про міжнародно-правову допомогу. Однак не врегульовано питання, якщо компетентний орган іноземної держави відмовляється виконати міжнародно-правовий запит», — зазначив Я. Вороніжський

Крім того, у НАБУ схвально віднеслись до минулорічного рішення Великої Палати Верховного Суду, яке дозволило вручати повідомлення про підозру спеціальним суб’єктам (суддям, адвокатам, народним депутатам тощо) не лише особисто Генеральним прокурором або його заступниками.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.