Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбано за рахунок належних подружжю коштів.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 318/1863/17.
З матеріалів справи відомо, що особа_1 звернулася до суду з позовом до особи_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації вартості рівності часток у спільному майні подружжя.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 4 грудня 1987 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, за час якого ними було набуто за спільні кошти автомобіль марки TOYOTA HI ACE, автомобіль марки TOYOTA VENZA, частину двоповерхової будівлі загальною площею 374, 5 кв. м та земельну ділянку площею 0,19778 га. Вказане рухоме та нерухоме майно оформлено на відповідача.
Посилаючись на те, що сімейні відносини між ними припинені, проте згоди щодо поділу спільного майна подружжя вони дійти не можуть, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила: припинити право власності відповідача на автомобіль марки TOYOTA HI ACE, автомобіль марки TOYOTA VENZA, частину двоповерхової будівлі загальною площею 374, 5 кв. м та земельну ділянку площею 0, 19778 га; визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя; визнати за кожним із сторін право власності на Ѕ частину двоповерхової будівлі та земельної ділянки; визнати за нею право власності на автомобіль марки TOYOTA HI ACE, а особі_2 - право власності на автомобіль марки TOYOTA VENZA, стягнувши з останнього на її користь грошову компенсацію вартості рівності часток у спільному майні подружжя в сумі 162 204,50 грн.
Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спільного майна сторін належать частина двоповерхової будівлі, земельна ділянка, на якій вона розташована, та два автомобілі, які підлягають поділу між ними, з урахуванням принципу рівності часток подружжя, з виплатою на користь позивача грошової компенсації.
Постановою Запорізького апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ВС зазначив, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об’єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбано: куплено, одержано в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім’я виданий правовстановлюючий документ на майно.
Також Судді ВС підкреслили, що за загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.
ВС наголосив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов’язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Також, ВС підкреслив, що правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.
Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.
Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбано за рахунок належних подружжю коштів.
Ураховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли правильних висновків про задоволення позовних вимог з урахуванням того, що спірне майно є спільною сумісною власністю особи_1 та особи_2, оскільки сторони його набули під час шлюбу та за спільні сумісні кошти внаслідок спільної праці подружжя, й воно підлягає поділу у рівних частках, виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи.
Аргументи особи_2 щодо відсутності технічної документації на технічні засоби для фіксування судового розгляду, нескладання протоколу судового засідання за відсутності сторін та закриття підготовчого провадження у справі за відсутності сторін не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки не передбачені статтею 411 ЦПК України та не впливають на правильність вирішення справи.
Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що докази, надані позивачем разом з позовною заявою, не є допустимими в розумінні вимог статті 78 ЦПК України, оскільки належним чином не посвідчені, спростовуються висновками судів про їх належність та допустимість, а Верховний Суд в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України не вправі вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи є ремонт окремим об’єктом спільної сумісної власності подружжя
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.