Спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом, і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 642/80/18.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, громадянка України звернулась з позовом до колишнього чоловіка про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2010 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем, від даного шлюбу мають неповнолітнього сина. Відносини між подружжям поступово погіршувались, і відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Повноцінної участі у матеріальному забезпеченні свого сина відповідач не бере, забезпеченням спільної дитини займається матір. Дитина повністю знаходиться на її утриманні. Відповідач є здоровим та працездатним чоловіком, має високий дохід, який отримує як фізична особа – підприємець, має регулярний дохід, інших осіб на утриманні не має, а відтак має об`єктивні можливості забезпечення свого неповнолітнього сина.
Зазначала, що встановлений законодавством мінімальний розмір аліментів становить 930,00 грн щомісяця. Відповідач лише час від часу надає їй 1000 грн, що є недостатнім для утримання сина.
У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача кошти на утримання дитини в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у задоволенні позову особи_1 та зустрічного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог особи_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення. Позовні вимоги особи_1 задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь матері на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/8 частини частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 10 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС наголошують, що згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
ВС зауважив, що відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також ВС підкреслив, що згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом, і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Встановивши, що з матір`ю дитина проживає більшість часу, а отже на неї покладено більше турбот щодо утримання дитини, врахувавши інтереси дитини, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь матері на утримання неповнолітньої дитини.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про надання права на побачення з дитиною батькам, які позбавлені батьківських прав.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.