Традиція політиків підвищувати активність в соціальних ініціативах у певні історичні моменти не нове явище, яке має два основних різновиди.
Перший – прямі виплати. Тут можна згадати славнозвісну «Юліну тисячу», коли у 2008 тодішня очільниця уряду ініціювала виплати грошей колишнім вкладникам «Ощадбанку» СРСР. Із більш актуального можна згадати виплати військовим, які у 2019 році ініціював Володимир Зеленський. Тоді президент зазначив, що параду та інших подібних заходів до Дня Незалежності не буде, бо це просто витрати грошей, натомість будуть виплати усім військовим. В результаті і святкування провели, і гроші виплатили.
Другий різновид полягає у економічно необґрунтованому підйому зарплат, пенсій та інших виплат.
Прийдешні місцеві вибори не стали винятком, і вже можна бачити цілий ряд ініціатив, пов’язаних зі збільшенням тих чи інших матеріальних виплат. Як раніше повідомляла «Судово-юридична газета», в Україні вже підняли мінімальну заробітну платню. Втім, це ще далеко не все. Нещодавно на сайті Верховної Ради з’явилися проєкти змін до ряду законів щодо підвищення тих чи інших виплат:
Загалом, більшість ініціатив, пов’язаних із підвищенням видатків бюджету на ті чи інші статті, виглядають спробою апелювати до виборців найпростішим способом – копійкою сьогодні замість економічних зрушень у перспективі.
Зокрема, варто згадати, що зараз перед Україною вже стоїть питання про величезний дефіцит бюджету, через який свого часу вже довелося суттєво скоротити видатки бюджету, зокрема – зменшити фінансування культури в Україні. В момент, коли бюджет недоотримує величезну кількість запланованих надходжень, збільшення видатків навіть на безперечно важливі статті має бути ґрунтовним рішенням, яке не можна відкласти. Нинішні ж спроби «засипати» виборців своїми «добрими справами» можна описати гаслом «після виборів – хоч потоп».
Окремо у цьому плані варто згадати питання підвищення мінімальних заробітних плат, а особливо – декларовані президентом плани підвищити мінімалку до 6500 у наступному році. Такі дії не тільки збільшують видатки на виплату заробітних плат для бюджетників. Адже окремо варто згадати про приватний сектор, який в умовах послідовного ослаблення економіки може бути просто неспроможний піднімати заробітну платню своїм співробітникам. В результаті, замість підвищення податкових надходжень від збільшених зарплат бюджет може ще більше недоотримати через перехід підприємців, які не зможу чи не схочуть платити більше, у тіньовий сектор. Підвищення мінімальної зарплати могло принести позитивні зрушення у разі сталого зростання економіки, втім зараз ситуація цілком протилежна.
Отож, на порозі виборів ми вкотре опинилися у ситуації, коли для політиків сьогоднішні цілі мають абсолютну перевагу на роботою на майбутнє. І замість стратегічних та часом непопулярних рішень вони продовжують думати лише про короткострокові політичні дивіденди.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.