Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Суддя Луганського окружного адміністративного суду розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом особи до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (СБУ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі № 360/1231/20.

Обставини справи

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач в період з 29 липня 2009 року до 29 липня 2019 року проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Управлінні СБУ в Луганській області, яке було реформовано в управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, яке на теперішній час є підрозділом Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях. 29 липня 2019 року позивач звільнився з органів безпеки та його виключено із списків.

Після часткового розрахунку виник спір про розміри належних позивачу сум, оскільки позивачу не було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, у зв`язку із чим позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 позов задоволено в повному обсязі. Таким чином спір вирішено на користь позивача. У подальшому відповідач провів повний розрахунок 20.03.2020, у зв`язку з чим виникають підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, на думку позивача, відповідач допустив порушення строку розрахунку при звільненні, що є протиправною бездіяльністю та є підставою для виплати позивачу середнього заробітку відповідно до частини 2 ст.117 КЗпП.

Крім того, позивач просив суд відшкодувати моральну шкоду у розмірі 4 014,00 грн, оскільки позивачу дані обставини спричинили душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності.

15 квітня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено таке.

Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових не є складовою грошового забезпечення та її несвоєчасна виплата не тягне за собою стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На думку відповідача, з прийняттям судового рішення статті 116 та 117 КЗпП не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Крім того, здійснений розрахунок позивачем під час визначення суми в розмірі 182 519,80 грн на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Кабінетом міністрів України (КМУ) від 08.02.1995 № 100, та з урахуванням виключно робочих днів за останні два місяці перед звільненням та до часу фактичного проведення з позивачем розрахунку суперечить законодавству та є помилковим. Тобто, відповідно до цифр, зазначених позивачем у позовній заяві, середньоденне грошове забезпечення позивача за місяці, що передують звільненню, складає 522,03 грн/за день, а не 776,68 грн, як пораховано позивачем.

Щодо заявленої позивачем моральної шкоди доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків. Зазначаючи про моральну шкоду, позивач не обґрунтував належним чином взаємозв`язок моральних страждань позивача із фактом наявності спору щодо виплати компенсації за додаткову відпустку.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 КАС України, суд дійшов такого.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти баланс між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок, та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Розрахунок розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має розраховуватись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх  випадках  збереження середньої заробітної  плати  провадиться,  виходячи  з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані  протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а  у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Тому суд ВИРІШИВ:

Позов до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі  125 112,78 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях судовий збір у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

В решті позовних вимог  - відмовити.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.