КЦС знайшов виключну правову проблему у справі про поділ майна подружжя, тепер справу розгляне Велика Палата ВС

10 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 214/6174/15-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування статті 62 СК України, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.

Іншою підставою для передачі справи на розгляд ВП ВС є те, що справа містить виключну правову проблему.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася такими міркуваннями.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Отже, спільна сумісна власність виникає, за загальним правилом, у тих випадках, які прямо передбачені законом. В усіх інших випадках, зокрема в разі створення спільного майна чи набуття його кількома особами, у співвласників виникає право спільної часткової власності.

Відповідно, за правилами статті 62 СК України за наведених умов у подружжя виникло саме право спільної сумісної власності. Право спільної сумісної власності, на відміну від права спільної часткової власності, не передбачає виникнення права власності на частку в такому майні. Це є право власності без права на частку. Питання про визначення розміру часток у спільному сумісному майні подружжя можна вирішити винятково під час поділу об`єкта права спільної сумісної власності. При цьому під час поділу діє презумпція рівності часток співвласників у праві на такий спільний об`єкт.

Правила статті 62 СК України передбачають єдиний наслідок її застосування за наявності існування умов, визначених у цій статті. Таким наслідком є зміна правового режиму особистого майна одного з подружжя, яке внаслідок спільних дій чи затрат подружжя істотно збільшилося у вартості, на інший правовий режим спільної власності. Тобто режим особистого майна одного з подружжя трансформується у правовий режим спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 62 СК України не містить жодних вказівок стосовно врахування вартості особистого (роздільного) майна, вкладеного у змінене майно, що стає спільним майном подружжя.

Правила статті 62 СК України не підлягають застосуванню одночасно з правилами статті 57 цього Кодексу.

Стаття 57 СК України містить загальне правило, за яким майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, а також отримане за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування чи за кошти, які належали їй (йому) особисто, є особистою приватною власністю одного з подружжя. За своїм змістом ця норма є загальною і запроваджує універсальне правило про правовий режим особистого майна одного з подружжя. Загальні норми права - це норми, що поширюються на рід певних відносин у цілому.

Водночас положення статті 62 СК України становлять виняток із цих правил і розраховані на випадки, коли особисте майно за рішенням суду визнається спільним (у разі істотного збільшення вартості особистого майна) і, отже, включається до складу спільного майна подружжя, а в подальшому таке майно підлягає поділу між подружжям у рівних частках. Таким чином, стаття 62 СК України містить спеціальні норми, які враховують особливості конкретних випадків. Спеціальні норми права - це норми, що встановлюються з метою конкретизації та деталізації, врахування своєрідності та особливостей будь-якого виду суспільних відносин, що регулюється загальною нормою права. Фактично спеціальні норми є винятками із загальних норм та встановлюють правила поведінки, відмінні від передбачених загальними нормами права.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин статей 57 та 62 СК України, суди повинні застосовувати правило про співвідношення загальних і спеціальних норм, відповідно до якого, якщо існує спеціальна норма, то загальна норма не застосовується.

Отже, якщо суд установив наявність підстав для застосування правил статті 62 СК України (спеціальна норма), то він визнає особисте майно одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя в цілому і вправі надалі здійснити його поділ у загальному порядку. Правила статті 57 СК України (загальна норма) у такому випадку не підлягають застосуванню. І, навпаки, якщо відсутні підстави, передбачені правилом статті 62 СК України, для визнання особистого майна спільним майном подружжя, не підлягають застосуванню наслідки, визначені цією нормою, і спільною може бути визнана лише та частина такого майна, поліпшення якої здійснено подружжям. Під час вирішення таких спорів необхідно керуватися правилами статей 57, 60 СК України, а не статті 62 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до буквального змісту статті 62 СК України, якщо є підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном подружжя, воно може бути визнане таким лише повністю (без вирахування вартості особистого майна). У подальшому поділ такого майна необхідно здійснювати за загальними правилами, тобто порівну, або в нерівних частках, якщо для цього є передбачені у статті 70 СК України підстави відступити від засад рівності часток подружжя.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що в разі наявності підстав, передбачених у частині першій статті 62 СК України, змінене майно за рішенням суду надалі належатиме подружжю на праві спільної сумісної власності, а не часткової.

У постанові від 8 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17 Верховний Суд України зазначив, що, визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

При цьому наведений правовий висновок, на думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суперечить логічно висновкам, викладеним у попередньому абзаці цієї постанови, оскільки в її тексті зазначено, що стаття 57 СК України визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням наведеного колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 8 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.

Разом з цим колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що необхідно розрізняти правові ситуації, коли кожний з подружжя вносить особисті кошти для придбання (набуття) спільного майна під час перебування у шлюбі, з однієї сторони, та перетворення роздільного майна одного із подружжя в результаті внесків іншого з подружжя у спільне майно, з другої. Для першого прикладу дійсно необхідно застосовувати у системному поєднанні правила статей 57 та 60 СК України; для другого випадку - у попередньому й у чинному законодавстві міститься спеціальне правило статті 62 СК України.

За змістом диспозиції частини першої статті 62 СК України усе майно, яке було особистим (роздільним) та правовий режим якого трансформувався, разом з усіма збільшеннями та покращеннями перетворюється у спільне сумісне майно подружжя. У такому майні не можна враховувати вартість майна до його перетворення у спільне, яке належало одному з подружжя, з метою залишення його у власності одного з подружжя. Саме таким є буквальне розуміння змісту статті 62 СК України, інше тлумачення змісту цієї статті неможливе.

Судді   під час вирішення цієї справи зауважили, що питання виникнення права спільної сумісної власності майна та питання його поділу не можна суміщати, оскільки це є різними логічними діями, які саме у такій послідовності підлягають вирішенню.

Крім цього, колегія зазначила, що зміст нормативно-правового акта необхідно визначати відповідно до волі законодавця, реалізованої у вигляді певного загальнообов`язкового правила поведінки.

Так, порівняльний аналіз норм права, викладених у статті 25 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України, який втратив чинність з 1 січня 2004 року на підставі СК України), та в статті 62 СК України, свідчить, що законодавець є послідовним у запровадженні та збереженні норм поведінки, викладених у статті 62 СК України, оскільки аналогічна норма була передбачена також у статті 25 КпШС України. Правилами статті 25 КпШС України, як і правилами статті 62 СК України, передбачені однакові правові наслідки у разі, якщо особисте майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Таким чином, можна стверджувати про сталість і послідовність волі законодавця, спрямованої на збереження аналізованого спеціального правила, що унеможливлює інше, ніж буквальне за змістом, його тлумачення.

Окреслена правова проблема, за твердженням колегії суддів, є винятковою за своїм значенням, оскільки її існування продовжується тривалий період, протягом якого існує різноманітна та відмінна судова практика, у тому числі у судах вищих інстанцій.

Під час застосування статті 25 КпШС України та статті 62 СК України судова практика не була єдиною. Правила цих статей розуміли і тлумачили неоднаково, що свідчить про відсутність єдиного підходу до їх розуміння, а отже, і про відмінності правозастосування.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, застосовуючи правила статті 62 СК України у рішенні від 3 липня 2013 року у справі № 6-13129св13, дійшов висновку, що якщо суд визнає роздільне майно дружини або чоловіка спільним майном подружжя, він не визначає часток кожного з подружжя у праві на це майно, у тому числі з урахуванням вартості первинного майна. Майно вважається спільним без визначення часток. Такі частки можуть визначатися лише в разі поділу майна подружжя. При цьому застосовуються правила статті 70 СК України. Зазначена норма не передбачає можливості збільшення частки одного з подружжя у майні на тій підставі, що у спільне майно ввійшло первісне майно, яке істотно поліпшилось за час шлюбу. Тобто розподіл спільного майна подружжя повинен здійснюватися за загальними правилами, тобто порівну (або в нерівних частках, якщо для цього існують передбачені частинами другою та третьою статті 70 СК України підстави).

Разом з цим Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 541/2734/16-ц (провадження № 61-3125св19), від 1 квітня 2020 року у справі № 751/1649/17 (провадження № 61-11978св19), погодившись із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 8 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17, зазначив, що спільна сумісна власність виникає лише в порядку, визначеному статтею 62 СК України, тобто право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок обставин, передбачених законом.

Наведена непослідовна та суперечлива практика, що склалася протягом тривалого часу, на думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, також свідчить про існування виключної правової проблеми, яка підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної судової практики.

Раніше КГС висловився про критерії застосування норм права у подібних правовідносинах.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.