ВС висловився щодо оформлення ордера на надання правової допомоги

Вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій, є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб’єктної юрисдикції судів.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши справу № 428/3851/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивачка через свого представника звернулася до суду з позовом до особи про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

У судовому засіданні представниками відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, яке обґрунтовано тим, що додані до позову адвокатом копія договору та копія ордера не можуть вважатися документами, які підтверджують повноваження адвоката на вчинення дій щодо підписання позову від імені та в інтересах позивача.

Ордер на надання правової допомоги не містить конкретної назви будь-якого конкретного суду, а лише містить узагальнене посилання на всі суди всіх інстанцій, всіх юрисдикцій, яке не є назвою. Отже, адвокат як представник позивача не надала суду ордера на підтвердження своїх повноважень, і станом на день відкриття судом провадження в даній справі в адвоката були відсутні документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, на представництво інтересів особи_1 в Севєродонецькому міському суді Луганської області.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання представників відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Позов адвоката в інтересах особи_1 до особи_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя залишено без розгляду.

Постановою Луганського апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив з того, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України у зв’язку з тим, що в ордері не визначено назву конкретного судового органу, в якому може бути надана правова допомога адвокатом, є проявом правового пуризму (формалізму) з боку суду при вирішенні питання прийнятності позовної заяви, який непропорційно обмежує право особи на розгляд її справи судом.

Висновок Верховного Суду

ВС наголосив, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій, є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб’єктної юрисдикції судів.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17.

Установивши, що на підтвердження своїх повноважень адвокат надала суду ордер на надання правової допомоги, який містить усі обов`язкові реквізити, а також договір про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що в суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку з чим правильно скасував ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області та направив справу для продовження розгляду до місцевого суду.

ВС зазначив, що вказаний висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/847/18, з огляду на те, що в зазначеній справі в ордері на надання правової допомоги в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» були відсутні відомості про судові органи, тоді як у справі, яка переглядається, вказано про надання адвокатом правової допомоги в усіх судах усіх інстанцій та юрисдикцій, на підтвердження чого надано також договір про надання правової допомоги, що в цьому випадку є достатнім для висновку про наявність в адвоката права на підписання позовної заяви від імені особи_1.

Також ВС підкреслив, що доводи заявника про те, що адвокат не надала оригінал ордера на підтвердження своїх повноважень при поданні позовної заяви, не заслуговують на увагу, оскільки долучена до позовної заяви копія ордера засвідчена у визначеному законом порядку, а саме відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому є належним документом, що посвідчує право особи, яка підписала позовну заяву на вчинення такої процесуальної дії.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що неправильне зазначення адвокатом в ордері дати договору про надання правової допомоги не може бути підставою для закриття касаційного провадження.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.