Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 918/454/18.
Обставини справи
До Касаційного господарського суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга арбітражного керуючого на постанови Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання боржника банкрутом у справі та за результатами перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області про стягнення витрат на оплату грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень розпорядника майна боржника.
У касаційній скарзі наведено прохання скасувати ці постанови суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020 про стягнення витрат на оплату грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень розпорядника майна боржника.
Стосовно питання стягнення витрат на оплату грошової винагороди арбітражному керуючому, то скаржник вважає, що ці спірні правовідносини щодо порядку нарахування та виплати грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання функцій розпорядника майна в процедурі розпорядження майном до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства були врегульовані положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство). Тому це питання підлягає регулюванню положеннями Закону про банкрутство, а не КУзПБ.
Висновок Верховного Суду
Суд апеляційної інстанції вважав передчасним висновок суду першої інстанції про стягнення з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь арбітражного керуючого витрат на оплату грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень розпорядника майна боржника у розмірі 124 052 грн, оскільки як передбачено приписами статті 30 КУзПБ, у разі якщо процедура триває після закінчення авансових заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником – юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Колегія суддів не погодилась з такими висновками з огляду на таке.
Судді ВС підкреслили, що розгляд справи здійснюється відповідно до приписів КУзПБ. Згідно з частиною першою статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абзаці 6 частини другої статті 30 КУзПБ).
Також ВС наголосив, що згідно з абзацом 7 частини другої статті 30 КУзПБ, у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником – юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок:
1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду;
2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності;
3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі;
4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Із цього приводу судова колегія зазначила, що у цій справі не було здійснено заявником – Головним управлінням ДПС у Рівненській області – авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого на депозитний рахунок господарського суду. Судами попередніх інстанцій не було встановлено можливості здійснення боржником господарської діяльності. Продаж майна банкрута можливий на стадії ліквідованої процедури чи процедури погашення боргів боржника – фізичної особи. У цій справі не створено комітет кредиторів; відповідного жодного рішення комітетом кредиторів про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалося.
Водночас колегія суддів відзначила, що згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що арбітражний керуючий забезпечує виконання протоколів зборів кредиторів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.